Я типовий мешканець цієї, на мою думку, втомленої країни!
Ви спитаєте, чому втомленої?
Згадайте минуле, подивіться на те, що відбувається зараз, і ви зрозумієте, що на цю країну нічого доброго не очікує.
Ті, хто проживають, або правильніше буде сказати, існують в цій країні, приречені на виживання й жалюгідне існування, обслуговуючи олігархічні сім’ї, які керують нашою країною.
До 2008 року в мене була хороша робота та стабільна заробітна плата, але криза внесла в моє життя свої корективи.
Після усім відомої світової кризи в Україні ще можна було жити.
Багато хто казав і писав несхвальні слова щодо вже колишнього Президента Леоніда Даниловича Кучми, але при ньому я стабільно працював, отримував кредити й не турбувався про майбутнє.
З приходом Помаранчевої революції поступово почали затискати громадян нашої країни, в тому числі й мене, але ситуація залишалася більш-менш стабільною аж до 2008 року.
Саме в 2008 році, втративши пристойну роботу і стабільний заробіток, мені довелося шукати нову роботу.
На мій жаль і на щастя роботодавців, робота була, але без офіційного оформлення.
Була робота й з офіційним працевлаштуванням, але з мізерною оплатою праці, що змусило мене працювати неофіційно.
У жодному разі я не звинувачую роботодавців, адже відійти в тінь їх змусив наш уряд, який знав наперед про майбутню кризу, але нічого не робив.
Після Помаранчевої революції держава в особі уряду була зайнята ґвалтуванням нашої країни та своїх громадян.
Я не даремно згадав колишнього Президента нашої країни Леоніда Кучму. Саме при ньому я і моя родина змогли жити стабільно, отримуючи зарплату і відкладаючи на відпустку, не переживаючи, що до відпустки ці гроші перетворяться на папірці; отримуючи кредити і вчасно їх виплачуючи.
З приходом до президентської влади Віктора Ющенка, а після нього й Віктора Януковича, українцям довелося затягнути паски, але нас все ж не так душили, як це відбувається зараз, після так званої «революції гідності» і з приходом на пост Президента Петра Порошенка.
Саме після приходу до влади Петра Олексійовича я відчув себе в своїй країні нікчемним!
Уперше після чергової революції, а мова йде про «революцію гідності», в нашій країні стали відверто, нахабно красти й оббирати, при цьому абсолютно безкарно, не замислюючись про завтрашній день.
Навіть «попередники» не дозволяли собі такого розмаху, а з приходом Порошенка це стало можливим!
При цьому так звані «європейські партнери», спостерігаючи збоку, нічого не роблять, а навпаки, виділяють злочинній владі все нові й нові грошові транші, віддавати які будемо ми, наші діти, онуки та правнуки.
І нам з вами доведеться доживати своє життя у злиднях.
Не знаю, як інші громадяни, але я з 2008 року так і не зміг знайти гідно оплачувану роботу з офіційним працевлаштуванням, а робота необхідна, так як мені потрібно утримувати родину.
Вибирати особливо не доводиться, і ось я, як нелегал, працюю без офіційного оформлення та без майбутньої пенсії, тому що роботодавець не сплачує за мене податки, до пенсійного фонду відрахування не надходять, відповідно, досягнувши пенсійного віку в мене не буде пенсії.
І за все це я повинен дякувати в першу чергу нашим дорогим «європейським партнерам», а в другу – нашому улюбленому гаранту Конституції Петру Олексійовичу Порошенку, який у гонитві за черговим траншем разом з депутатами ухвалив такі закони, які нас з вами просто знищують як націю!
На даний момент я живу в моїй країні та не бачу свого майбутнього, я просто сподіваюся на краще.
Але з кожним днем ми з вами живемо все гірше й гірше, не розуміючи, що буде завтра, боячись не дожити до пенсії й тим більше до похилого віку.
Це мій крик душі, моя думка, якою я ділюся з вами!
Я не змушую погоджуватися зі мною, але прошу, замисліться про завтрашній день!
Багато хто в нашій країні працює неофіційно.
Досягнувши пенсійного віку, вони будуть змушені жебракувати й лазити на подвір’ях по сміттєвих баках у пошуках їжі, вчасно віддавши останні гроші за комунальні послуги.
Тим, хто потребуватиме медикаментів, взагалі доведеться скрутно: нові реформи не передбачають безкоштовних ліків для пенсіонерів.
Правильніше буде сказати, що реформи передбачають, але таким чином, що безкоштовних медикаментів у наявності не буде, адже пенсіонери з кожним днем для нашої країни все більший тягар!
Ось і виходить, що ми з вами нашій державі в особі Петра Олексійовича непотрібні!
З упровадженням чергової реформи нам з вами жити стає все гірше та нестерпніше, а що буде далі – невідомо!
Нашу країну зараз викручують, як ганчірку, а коли викрутять до кінця – викинуть, як використану, разом з її жителями.
На мій превеликий жаль, я не готовий сказати, що робити та як правильно вчинити, але точно знаю, що далі так жити не можна.
Я ні в якому разі не закликаю до чергового повстання і не закликаю до повалення чинної влади!
Тим більш, що всі ви знаєте, що у нас, якщо думаєш або пишеш у розріз з політикою Порошенка, значить ти агент Кремля, агент російської розвідки або працюєш на країну-агресора.
Я простий громадянин України, і я хочу жити, як живуть усі звичайні люди в цивілізованих країнах.
Дякую всім, хто знайшов час і прочитав мій крик душі.
Повірте, я це написав не від хорошого життя.
Я закликаю всіх жителів нашої країни взяти активну участь в майбутніх виборах Президента України й найголовніше – не віддавати свій голос за гроші, продовольчі пакунки або за те, що кандидат просто красивий.
До вибору майбутнього Президента нашої країни потрібно підходити, зваживши все і пам’ятаючи про те, що ми його обираємо на п’ять років, і що нам доведеться прожити ці найближчі п’ять років з нашим вибором! Не зробіть помилку!
Костянтин Огій