У кожної правди є своя ціна,згідно якої приймає свої рішення Новомосковський суд

«Потуги», що тривали два роки – закінчилися нічим, завдяки судді. Це історія про те, як Новомосковські «лебідь, рак і щука» програли судовий розгляд завдяки продажному судді Дмитру Городецькому.

Близько двох років тривав судовий розгляд за позовом депутата Новомосковської міської ради Надії Нечти, щодо самозванця – секретаря Новомосковської міської ради Горошко Сергія Григоровича, якого депутат Нечта справидливо звинувачує у відсутності компетенції посадових повноважень.

Третьою особою по справі виступав усім відомий мер міста Новомосковська Віктор Літвіщенко. А воно і не дивно, адже після того як Літвіщенко почав протистояти режиму Порошенко й Нестеренко, більшістю підконтрольних Нестеренко депутатів був призначений на посаду секретаря міськради раніше люстрированный регіонал Сергій Григорович Горошко.

Після всіх вищевказаних подій, Сергій Григорович став для жителів міста Новомосковська і, особисто для Віктора Литвищенка, ворогом номер один. А тут ще й депутатша Надія Нечта позов подала. До речі, представником позивача – Надії Нечти, став не мало відомий активіст-правозахисник Ігор Іванович Гуртовий.

Загалом, завдяки купленому судді Дмитру Городецькому, майже два роки Литвищенко, Нечта та Гуртовий по судах ходили і шукали правди, не розуміючи того, що Вадим Нестеренко вже давно тримає за …. ну, ви зрозуміли, всіх суддів Новомосковського горрайоного суду.

Депутат із захисником носила папери до суду, а суддя тим часом, хабар від Нестеренко за куплене рішення підраховував, і про які саме докази твердила в такому випадку Нечта, та й навіщо?!

Днями закінчилися «суддівські муки Горошка з Нестеренком», швидше за все, це пов’язано з тим, що Нестеренко не пройшов до ВР і зараз Нестеренко намагається зміцнити свої позиції в місті Новомосковську, не віддаючи владу до інших рук.

Отже підрахуємо, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддею Городецьким Дмитром Іллічем було винесено наступне проплачене рішення:

«Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом Нечти Надії Вікторівни (депутата Новомосковського міської ради) до секретаря Новомосковського міської ради Горошка Сергія Григоровича, треті особи Новомосковська міська рада, виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Літвіщенко Віктор Іванович, про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта посадових повноважень, ПРОДАЖНИЙ СУДДЯ ГОРОДЕЦЬКИЙ ПОСТАНОВИВ:

Враховуючи складність справи, і вчасно отриманий хабар від Нестеренка, згідно 3 ст. 243 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2, 73, 77, 120, 139, 229, 241-246, 250, 251, 257-263, 286-271 КАС України, суд постановив:

У задоволенні позовних вимог від Нечти Надії Вікторівни (депутата Новомосковського міської ради) до секретаря Новомосковського міської ради Горошко Сергія Григоровича – про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень – ВІДМОВИТИ!

Ось так! Судилися-судилися, щось там намагалися, звинувачували, але гроші вже колишнього нардепа Вадима Нестеренка вирішили все!

Зазначена трійця Литвищенко, Нечта та Гуртовий, так і не зрозуміли, що Вадим Григорович Нестеренко вже давно скупив майже всіх суддей Новомосковського міськрайонного суду, і тепер так звані судді виносять свої рішення не від імені УКРАЇНИ, а від імені Вадима Нестеренка. Саме Нестеренко вже п’ять років вирішує, які саме рішення Новомосковський міськрайонний суд буде виносити. А Президент Володимир Зеленський зі своєю командою поки нехай покурить в сторонці, в місті Новомосковську влада – це Нестеренко і його команда, а не Зеленський та його команда.

Але у цій трійці є ще можливість оскаржити рішення в апеляційному суді (і вони обов’язково будуть оскаржувати рішення суду, тут сумнівів немає!).

Але ось щойно закінчилася вся ця історія зараз, як в байці Крилова «Лебідь, рак і щука»: «..Хто винен з них, хто правий, — судити не нам. Та тільки віз і нині там.»