«КИШЕНЬКОВА» АРМІЯ ЧИНОВНИКІВ: НАВІЩО З БЮДЖЕТУ НОВОМОСКОВСЬКА ВИТРАЧАЮТЬ КОШТИ НА УТРИМАННЯ «МУНІЦИПАЛЬНОЇ ВАРТИ»?

Комунальні підприємства Новомосковська – це нонсенс господарських підприємств, які мали б (згідно зі Статутами) заробляти кошти в міський бюджет, але через них просто «вимивають» міську казну. У кращому випадку це – банальна безгосподарність, у гіршому – така ж банальна корупція посадовців.

І в першому, і в другому випадку «крайніми» є працівники комунальних підприємств, які потерпають від затримок зарплат і вислуховують звинувачення у збитковості і непотрібності. Але щодо потрібності чи непотрібності – окрема розмова.

У березні 2018 року рішенням нині діючих міських депутатів було створено ще одне КП – «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради. У Статут підприємства вписали купу пов­новажень, половина з яких дублюють функції поліції. А у сімох няньок, як відомо, дитина без нагляду. Але це не найбільша проблема…

Згідно Статуту, основною метою діяльності цього КП є забезпечення громадського порядку і профілактика правопорушень. Яким же чином громадський порядок забезпечують представники недержавного органу?

Вся абсурдність ситуації полягає в тому, що закону, що надавав би такі повноваження комунальному підприємству, НЕМАЄ. Дійсно, закон про муніципальні варти розглядався Верховною Радою у 2015 році. Але він так і не був прийнятий.

Згідно чинного законодавства України, охороною громадського порядку займаються органи і підрозділи МВС. Втім, закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» надає право громадянам брати участь в охороні громадського порядку, але виключно у складі громадських формувань, а не комунальних підприємств! У чому різниця? В типовому Статуті таких формувань, затвердженому Кабміном, записано, що дане формування НЕ МОЖЕ вести діяльність, метою якої є отримання прибутку. Тепер читаємо Статут Новомосковської «Муніципальної варти» про мету його створення і діяльності: «з метою отримання прибутку». Нестиковочка, на яку керівництво міста чомусь закрило очі. До того ж, громадське формування не може нікому підпорядковуватись – на відміну від КП, яке підпорядковується керівництву міста.

З вище сказаного випливає, що дане комунальне підприємство не має ніяких повноважень по охороні громадського порядку, а в його Статуті, всупереч чинному законодавству, працівникам підприємства надається право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та службових собак відповідно до Закону. Якого закону?! Таке право мають виключно воєнізовані і спеціально утворені державні формування, співробітники яких є військовослужбовцями або держслужбовцями, чи громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону. І то останнє має таке право лише у спільному патрулі зі співробітниками поліції.

Тобто, виходить, що Новомосковська міська рада самовільно, за відсутності спеціального закону, який би регулював діяльність таких вартовиків, надала підприємству прав, яких воно не може мати в принципі.

Чому ж уже 4 роки закон не приймають? Відповідь знаходимо у висновках Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Науковці зазначають, що положення цього проєкту закону не враховують головного – приписів Конституції України щодо вимоги правової визначеності та ясності законів. Так, не розмежувані компетенції між поліцією та «МВ», що може призвести до дублювання повноважень. У проєкті передбачається, що вартовики можуть обмежувати права і свободи громадян, а це, як вважають експерти, має ризики для зловживань. Використання в кваліфікаційних характеристиках посад вартовиків вислову «повинні мати відповідну освіту та професійну підготовку» може призвести до їх суб’єктивного трактування і корупції при прийомі на роботу. В переліку підстав, за якими службовці «МВ» можуть бути звільнені з роботи, не передбачено навіть можливості звільнення у випадку порушення ними законів. Правова неврегульованість залишає за мерами виключне право карати і милувати таких вартових, а самим вартовим дає можливість не відповідати за законом так само суворо, як, наприклад, поліцейський – хоча вони мають схожі функції. Наділення варти правоохоронними повноваженнями вимагає також визначення порядку контролю за здійсненням цих пов­новажень з боку органів внутрішніх справ, а цього немає. Можливість виконання деяких обов’язків працівниками варти є сумнівною. Зокрема, не виглядає реалістичною охорона ними суверенних прав України в її морській економічній зоні, ширина якої складає до 200 морських миль. Скептицизм викликає і передбачене законопроектом одержання працівниками варти грошового забезпечення, яке притаманне військовослужбовцям. Чисельність варти пропонується визначати міській раді на власний розсуд без будь-якого узгодження і контролю з боку держави. А так можна отримати купу «самостійних і незалежних» армій всередині країни. Тим більше, що завис у повітрі ще один цікавий аспект – використання муніципальними вартовими зброї: чи це може бути вогнепальна, чи травматична зброя, чи газові балончики, чи гумові кийки – все кинуто на розсуд мерів. Не є прийнятною і пропозиція надати право «МВ» розглядати справи та накладати адміністративні стягнення за вчинення цілого ряду правопорушень, що є компетенцією судів, адміністративних комісій і екологічних інспекторів – і цим теж закладається конкуренція повноважень. А такі види адміністративного стягнення як конфіскація знаряддя вчинення правопорушення, чи громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт – можуть бути застосовані лише за рішенням суду, а не рішенням юридично непідготовленого вартовика з «відповідною освітою». Тут аж ніяк не годиться приказка «Сила є – розуму не треба».

І щодо терміну «муніципальна». Ні в Конституції, ні в жодному з законів України не міститься поняття муніципалітету як складової адміністративно-територіального устрою держави. У нас є райони, області, громади. Комусь сподобалося красиве іноземне слівце?

Тож законопроект «Про муніципальні варти», який мав би регламентувати їхню діяльність, досі припадає пилом у Верховній Раді. Прийняття цього закону без внесення змін до Конституції України є неможливим. Проте, в деяких містах ця обставина не завадила їх мерам створити свої приватні, «кишенькові» армії. І використовують їх переважно для захисту від активістів. Про це йдеться в розслідування журналістів програми «Схеми». Ними зроблено висновок, що влада ряду міст безпідставно наділяє комунальних охоронців функціями правоохоронних органів та використовує їх в своїх власних цілях – вони блокують будівлі міськради, не пускаючи на сесії активістів та журналістів, беруть участь у силових сутичках з активістами з використанням спецзасобів. Як і у Новомосковську, в обов’язки вартовиків включено охорону мера і депутатів. Від кого, від людей, які їх обрали? Журналістами зроблено висновок, що фактично «Муніципальні варти» створюються як легальні загони «тітушок».

Не став виключенням і Новомосковськ, і ми прекрасно розуміємо, навіщо нашим нинішнім обранцям знадобилися вартові. Причому, не копи, а такі собі – недокопи.

Оскільки діяльність «муніципалів» влітає місцевим бюджетам у копієчку, то дозволити собі власних правоохоронців можуть тільки великі, фінансово самодостатні міста зі значними доходами, в основному обласні центри. Бо «МВ» потребує виділення і обладнання приміщень, грошового забезпечення працівників, їх навчання, пошиття форменого одягу, придбання і утримання автопарку, спеціальних засобів, засобів радіозв’язку тощо.

Аналіз показує, що утримання варти стає яблуком розбрату між владою і жителями, бо доводиться відволікати кошти, необхідні для забезпечення більш гострих питань соціального характеру, наприклад, фінансування закладів охорони здоров’я, освіти, ремонти мереж тощо. Так, нещодавно ЗМІ прогриміли новиною про те, що двох заступників мера Львова активісти облили фарбою під час засідання виконкому, бо вони не почули відповіді на свої запитання про незаконну діяльність муніципальної варти.

Утримання варт здійснюється з місцевих бюджетів. Це не якийсь дядя приносить вартовим гроші, це гроші громади. Для Новомосковська ситуація взагалі є парадоксальною, оскільки економіка міста перебуває у стані стагнації, і для того, щоб звести кінці з кінцями, ми щорічно випрошуємо дотації з Державного бюджету України. До речі, суми дотацій з року в рік зростають, на 2019 рік ця цифра сягнула 25 мільйонів гривень! А ми жируємо, створюємо кишенькові армії за кошти платників податків.

Щоправда, в Статуті новомосковської варти є цікавий пункт, що дає підстави для фінансування варти за рахунок «інших джерел, не заборонених законодавством», тобто за рахунок коштів певних грошовитих осіб. Що з цього може вийти, не хочеться навіть думати: у воюючій державі, не зрозуміла структура, створена на сумнівній правовій базі, та ще й з приватним фінансуванням!

Чим же займається варта у Новомосковську? Згідно зі Статутом, у них ціла купа завдань. Знаючи, що КП утворене в березні 2018 року, ми направили редакційний запит, щоб дізнатися, що вони зробили до кінця 2018 року. Ми запитали: про чисельність працівників підприємства у грудні 2018 та червні 2019 року; розмір заробітної плати; отриманий підприємством прибуток за 2018 рік; суму коштів, отриманих з бюджету міста; перелік охоронюваних ними об’єктів; перелік підприємств та фізичних осіб, яким КП забезпечувало права і законні інтереси; перелік громадян, до яких застосовано заходи впливу за спалювання сміття; перелік майна, щодо якого не допущено посягання та припинено несанкціонований доступ до нього; перелік посадових осіб Новомосковської міської ради та її виконавчого комітету, яким забезпечувалась охорона під час виконання ними службових обов’язків; кількісні показники співпраці у сфері земельних відносин; кількість проведених заходів зі сприяння правоохоронним та податковим органам з питань платежів до місцевого бюджету; результати діяльності у сфері дотримання правил рибальства; результати взаємодії з правоохоронними органами з попередження, припинення і розкриття кримінальних правопорушень; результати патрулювання на вулицях; результати вивчення суспільної думки городян (навіть цим вони повинні займатися!); кількість адмінпорушень, припинених спільно з працівниками поліції; кількість та місця встановлення у місті технічних засобів відеоспостереження, систем швидкого реагування, кнопок екстреного виклику поліції тощо (по Статуту повинні встановлювати); перелік придбаних спецзасобів, засобів оборони; кількість фактів застосовування фізичної сили і спецзасобів; кількість адмінматеріалів, переданих до правоохоронних органів щодо порушень у сфері благоустрою, поводження з відходами, громадського порядку.

Це неповний перелік того, що згідно зі своїм Статутом повинні робити вартовики. Та чи роблять? З їхньої відповіді ми дізналися, що звітувати їм фактично немає про що. У грудні в КП «Муніципальна варта» працювало 8 співробітників, на їх зарплати в цей місяць витрачено 97 тис 159 грн, у червні 2019 – 24 чол. отримали 264 тис 794 грн. Тобто, з зарплатами все нормально. А ось з роботою складніше – задані нами питання залишилися без відповіді, очевидно, результатів діяльності просто немає. Доходу в бюджет не приносять. Тож ми не можемо скласти картину того, чим вони насправді займаються, і чи займаються взагалі. Тут два варіанта: або влада прилаштувала 24-х хлопців, які колись можуть знадобитися, або взагалі вони числяться, а на роботу не ходять, але зарплату за них хтось отримує.

Сумніви в корисності цього КП закрадаються ще й на підставі іншої відповіді на редакційний запит. Ми поцікавилися результатами ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Муніципальна варта», яку мали б провести нещодавно, під час прийняття посади новим директором (це вимога Статуту). А ще ми попросили оприлюднити план роботи КП на 2019 рік. І тут взагалі сумно… Міський голова відповів, що ці питання не до нього, і переадресував їх «належному розпоряднику інформації» – директору КП «Муніципальна варта». А той відповів: ні, всі питання – до мера, це він повинен був згідно з законом організувати ревізію. Плану теж на підприємстві не виявилося. Півтора місяці до Нового року, а вони ще не встигли написати навіть план на 2019-й, не те щоб почати працювати! Нещасні люди – сидять 24 чоловіка і думають, чим би їм зайнятися.

Повний безлад у цьому КП засвідчує і той факт, що вони навіть не можуть визначитися, коли ж КП почало свою діяльність – у двох відповідях містяться різні дати реєстрації підприємства як юридичної особи. Пам’ятаєте професора Преображенського з «Собачого серця»: «Розруха не в клозетах, а в головах»…

Цікаво, що за Статутом директор КП сам вста­новлює розмір зарплат своїх працівників. Але й тут хвацько закручений сюжет. Для виконання статутних функцій на підприємстві створюється структурний підрозділ – добровільна народна дружина по охороні громадського порядку, прийом до якої здійснюється на безоплатній основі. Якщо людей набирають «за безкоштовно», тоді куди йдуть гроші, виділені з бюджету? Про суму коштів, отриману з бюджету у 2018 році, вартовики нам, як ми вже зазначили, не повідомили, водночас про розмах процесів можна судити з того, що, наприклад, лише у жовтні 2019 виконком виділив їм 284 тисячі гривень.

Ви будете сміятись, шановні читачі, коли дізнаєтесь, хто очолює «Муніципальну варту» у Новомосковську. Буквально за тиждень до сесії, на якій Віктора Літвіщенка все-таки допустили до виконання обов’язків міського голови, директором варти призначили… чоловіка блогерші Ксенії Білоус-Дзегарницької – Ігоря Білоуса. Очевидно, так Нестеренко віддячив їй наостанок за вірну службу на шпальтах інтернет-видання «Новомосковская жизнь».

Отже, фактично сьогодні Новомосковську муніципальну варту можна вважати незаконним формуванням, яке має всі перспективи стати збройним, створеним без належних законодавчих підстав, що фінансується з міського бюджету і має нульовий результат діяльності.

Чи продовжувати далі це справжнісіньке марнотратство з утримання незрозумілої структури, вирішувати керівництву міста. Інакше доведеться відповідати на незручні питання.