ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО НОВОМОСКОВСЬКА ДИХАЄ НА ЛАДАН. ОДВІЧНЕ ПИТАННЯ: ЩО РОБИТИ?

У Новомосковську в цьому році завершується виконання «Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м.Новомосковська на 2016-2020 роки». Що ця програма дасть місту? Вірніше, повинна була б дати.

Як сказано в преамбулі Програми, в результаті її виконання планується отримати покращення якості комунальних послуг з одночасним зменшенням тарифів. Прекрасно! Але у Новомосковську й раніше була подібна Програма, і її мета була така сама. Тобто, з реалізацією намірів якось не складається, тож сфера ЖКГ у нас – провальна. Натомість посадовці великої проблеми в цьому не бачать і сотні мільйонів бюджетних гривень пускають на другорядні проєкти.

Про суть житлово-комунальних негараздів не говорить хіба що лінивий. Основні засоби комунальних підприємств зношені на 60-70%. На устах у чиновників – реформування галузі, але на практиці до нього справа не доходить, завжди знаходиться щось важливіше.

Сфера потребує чималих капіталовкладень, яких у бюджеті міста немає. А інвестор до нас не йде через хиткість і непередбачуваність влади. Тому збитковість КП зростає, а з нею – і тарифи. Про належну якість надаваних послуг поки що не йдеться, скоріше навпаки.

Так, централізоване теплопостачання в Новомосковську надає (поки що надає) КП «Новомосковськтеплоенерго», яке обслуговує 212 багатоповерхових будинків. На балансі підприємства 8 газових котелень та 65,5 км теплових мереж в однотрубному обчисленні. В котельнях працюють 32 технічно застарілих котла, усі вони експлуатуються більше нормативного строку. Найбільші втрати тепла (13%) – при транспортуванні. На собівартість теплової енергії впливає насамперед вартість природного газу.

Тому в Програмі до 2020 року першочерговими для теплогосподарства були визначені заходи з реконструкції котелень із використанням систем автоматизації, заміни та модернізації котлів, заміни тепломереж тощо.

До кінця 2020 року міська влада відповідно до Програми, зобов’язувалася модернізувати 10 котлів із заміною пальникових пристроїв на енергоефективні.

Централізованим водопостачанням у Новомос­ковську охоплено понад 75% мешканців. Водопровідно-каналізаційне господарство включає 163 км водопровідних та 106 км каналізаційних мереж, дві водопровідні насосні станції, 12 каналізаційних насосних станцій, дві очисні каналізаційні споруди (в т.ч. у с.Новотроїцьке). Зношеність об’єктів – 70%. Обсяг виробництва питної води становить 12,5 тис куб.м на добу. Водопровідних очисних споруд на балансі КП „Новомосковськ водоканал” немає. Вода в місто подається по водоводу діаметром 1000мм протяжністю 22,1 км від м.Дніпро. Альтернативних джерел водопостачання Новомосковськ не має, усі обіцянки кандидатів у депутати і у мери традиційно не виконувалися. Загальний обсяг фінансових потреб, необхідний для реалізації заходів із доведення якості питної води до нормативних вимог, заходів з енергозбереження, продовження розвитку систем централізованого водопостачання, становить 250 млн грн. Загальнодержавні програми розвитку підприємства хронічно недофінансуються.

Житловий фонд міста (без будинків приватного сектору) налічує 289 будинків, з них майже 80 – ОСББ та ЖБК. За поверховістю: 5-поверхових і більше – 146 будинків, 2-4-поверхових – 74, одноповерхових – 69 будинків. Ліфтами обладнані 69 будинків. 99% житла приватизовано власниками. Технічне обслуговування та експлуатацію житлового фонду міської ради ще донедавна здійснювали ТОВ «КК «КомЕнерго-Новомосковськ» та КП «Трубник». Зараз КП «Трубник» ліквідоване, «КомЕнерго» з 1 квітня припинило свою діяльність у Новомосковську. Будинки передані на обслуговування нещодавно утвореному КП «Новомосковський Комсервіс» та реанімованому КП «Новомосковськміськтранс», яке 10 років тому збирало плату за парковку машин. Капітальні ремонти житла обслуговуючими підприємствами фактично не виконуються, що призводить до погіршення технічного стану будинків.

Робота зі створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків організована на низькому рівні. Програмою передбачалося протягом 2016-2020 років щорічне створення по 40-50 ОСББ, і на кінець 2020 року управління всіма багатоквартирними будинками повинні були самостійно здійснювати об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Натомість ОСББ та ЖБК фактично кинуті владою напризволяще, будинки з балансу міста на баланс ОСББ передаються в занедбаному стані. З огляду на поневіряння тих, хто першими створив ОСББ, нових створювалося вкрай мало. Міською програмою сприяння ОСББ та ЖБК передбачена фінансова підтримка будинків, але ці плани є більше декларативними. Під цю програму також передбачили виділення чималих коштів – 20 млн грн з міського бюджету. Зокрема, до кінця 2020 року міська влада запланувала відремонтувати 5 будинків (на 2 млн грн) і 2 ліфти (700 тис грн), у 2021 році – 7 будинків (3 млн грн) і 3 ліфта (1 млн грн) і т.д.

Ініційоване міською організацією ветеранів ще 10 років тому впровадження системи «єдиної квитанції» для розрахунків за отримані комунальні послуги владою ігнорується, хоча відповідно до Програми, «єдина квитанція» повинна діяти у місті ще з 2016 року.

Заходи з декомунізації щодо зміни назв вулиць та демонтажу комуністичної символіки не завершені. Поряд з цим, Програмою передбачалося виготовлення 900 нових бірок для багатоповерхових будинків.

В багатоповерхівках експлуатується 157 ліфтів, з них 82 відпрацювали нормативний термін і становлять потенційну небезпеку для жителів.

Протяжність дорожньої мережі міста – 225 км, з них із твердим покриттям 83,5 км (37%). З 14 мостів та шляхопроводів міста половина мають обмежену несучу спроможність, аварійні. Більшість вулиць та доріг не паспортизовані. Загальна протяжність мереж вуличного освітлення – 65 км, з них 30 км потребують капремонту.

Площа газонів по місту 91251 кв.м, квітників – 1287 кв.м, 13596 дерев та 1620 кущів. Ці цифри, заявлені владою, малоймовірні – зелені насадження знищуються, газони на центральних вулицях перетворені на стоянки машин. Та навіть такі цифри не йдуть у жодне порівняння із загальноукраїнськими. Так, у нас на одного мешканця міста припадає 0,87 кв.м зелених насаджень загального користування, що нижче середнього показника (26 кв.м по Україні). Новомосковськ давно втратив статус зеленого курортного міста.

Місто обладнане зливною дощовою каналізацією довжиною 4,2 км з 143 дощоприймачами та 72 водозбірними колодязями. На основній гілці зливної каналізації збудовано два житлових будинки, які унеможливлюють її утримання КП «НККП».

У Новомосковську 9 кладовищ, з них одне діюче та 8 закритих. Кладовища потребують улаштування дорожнього покриття, огорож по периметру, обладнання зовнішнього освітлення, капітального ремонту туалетів. Розширення потребує єдине відкрите кладовище, вартість робіт – близько 6 млн грн. Згідно з Програмою, реконструкція кладовища вже мала бути проведена у 2018 році.

Санітарний стан міста незадовільний. Вивезенням твердих побутових відходів у Новомосковську займаються три комунальних підприємства: з контейнерів багатоповерхівок – МКП «НККП», негабаритних відходів – КП «Новомосковський Комсервіс», стихійних звалищ – КП «НККП». На обслуговуванні МКП «НККП» мається 81 контейнерний майданчик, на яких знаходяться 315 контейнерів для збору ТПВ. Зношеність техніки підприємства – 100%. Головна причина виникнення стихійних сміттєзвалищ по місту – низький відсоток (28%) укладених договорів на вивезення ТПВ з приватних домоволодінь, ця робота комунальними підприємствами кинута на самоплив.

Виконання заходів цієї Програми реформування і розвитку житлово-кому­нального господарства м.Новомосковська на 2016 – 2020 роки повинно було корінним чином виправити стан справ. Для цього намічено витратити 356 млн грн, з них 337 млн – з міського бюджету.

Як організовувалось протягом п’яти років виконання задекларованих гарних намірів, дізнаємося наприкінці року. Але звертає на себе увагу той факт, що до кінця 2020 року влада повинна встигнути зробити капремонт 24 ліфтам, ще 100 ліфтам провести поточний ремонт, капітально відремонтувати покрівлі 123 будинків, в 100 будинках провести капремонт систем водопостачання, водовідведення та центрального опалення, відремонтувати фасади і балкони п’яти найстаріших у місті будинків, завершити капремонт внутрішнобудинкових систем електропостачання в 22 будинках, переоснастити 15 км мереж вуличного освітлення міста, встановити 8 нових дитячих майданчиків, закупити 450 нових контейнерів для сміття та інше.

До речі, на підприємства, які займаються вивезенням ТПВ, з міського бюджету років десять поспіль регулярно виділялися чималі суми, у т.ч. й на закупівлю техніки, контейнерів, бетонування і огородження майданчиків для сміття тощо. Тож не зрозуміло, чому ми досі біля розбитого корита і куди пішли НАШІ гроші. Нагадаємо, аудиту міста досі не проведено і не планується. Теж з причин, які від жителів намагаються приховати небожителі.

Звітувати про хід виконання заходів Програми посадовці повинні були щоквартально протягом усіх п’яти років. Якщо хтось і звітував, то, очевидно, дуже тихо. А головне – городяни не бачать виконаної роботи. Чи наважаться у виконкомі публічно підвести підсумки наприкінці 2020 року, покаже час. Але звітувати немає про що, тому буде, очевидно, як завжди, оновлена локшина на вуха: «Ми обіцяли і від своїх слів не відмовляємося – продовжуємо обіцяти».