МНОГАЯ ЛІТА! ФРОНТОВИКУ, ПОЧЕСНОМУ ГРОМАДЯНИНУ НОВОМОСКОВСЬКА МИКОЛІ СЕРГІЙОВИЧУ ПАНТЕЛЕЄВУ ВИПОВНИЛОСЯ 96 РОКІВ

22 червня 1941 року Микола Пантелеєв отримав диплом про закінчення педагогічного училища міста Лівни Орловської області. Святковий вечір скасували, похмурі випускники розбрелися по домівках. Почалася війна.


Все літо жителі міста допомагали військовим будувати укріплення, рити окопи, готувати приміщення під госпіталі. У листопаді 1941-го в місто увійшли німці. Окупація тривала недовго – через місяць війська Червоної Армії звільнили Лівни, а 23 лютого 1942 року Микола Пантелеєв отримав повістку на фронт. У складі 507 полку Брянського фронту він брав участь у Воронезько-Ворошиловградській оборонній операції. У липні 1942-го в боях на Дону солдат отримав важке поранення. Фронтова медсестра знайшла його у воронці від снаряда. Микола пролежав там кілька годин і втратив багато крові. Весь цей час він думав про неминучу смерть, але молоденька медсестра врятувала його. Як її звати, Микола так і не спитав – втратив свідомість.

– Перед тим, як мені йти на фронт, мама благословила мене і дала мені молитву «Отче наш», переписану її рукою, – згадує Микола Сергійович. – Я зберігав молитву в нагрудній кишені шинелі як велику святиню і молився про те, щоб вистояти, дожити до Перемоги і повернутися додому. А одного разу стою перед гарматою, подаю команди, і раптом між станинами, перед стволом рветься німецька міна – пролетіла і впала від мене метра за два, не більше. Мене якась сила Божа відвернула спиною від вибуху. Я був добре одягнений, в фуфайці, в шапці, і отримав всього шість осколків – два в руку, один в голову і три в спину. Так ось ці три осколки я до сих пір ношу, на все життя залишилися, на пам’ять про війну.

Потім після поранення було лікування в госпіталі, а вже в кінці року рядового Пантелеєва направили на навчання в артилерійське училище.

На фронт він повернувся восени 1944-го вже лейтенантом, командиром вогневого взводу у складі 17-ї гарматної артилерійської ордена Кутузова II ступеня бригади 2-го Українського фронту. Звільняв Будапешт, брав участь у Віденській наступальної операції. Під час боїв в районі міста Клагенфурт, не зважаючи на потужний артилерійський вогонь противника, старший лейтенант Микола Пантелеєв організував розвідку, зібрав оперативні дані і вдарив точним вогнем всієї батареї по противнику. В результаті були знищені одна артилерійська і дві мінометні батареї, а також чотири кулеметні точки ворога. За це Микола Пантелеєв був нагороджений орденом Червоної Зірки. У його нагородному листі написано: «В ході бою старшому лейтенанту Пантелеєву вдавалося утримувати постійний тісний зв’язок з піхотними підрозділами, в результаті чого піхота успішно просунулася вперед і закріпилася на взятій висоті». Ветеран дуже пишається цією нагородою.
Перемогу старший лейтенант Пантелеєв зустрів в Австрії. Микола Сергійович також нагороджений медалями «За взяття Будапешта» і «За перемогу над Німеччиною».

Влітку 1945-го разом зі своєю військовою частиною старший лейтенант Микола Пантелєєв переїхав у Павлоград, потім служив у Дніпропетровську, Новомосковську в артилерійському полку. Був першим військовим комендантом місцевого гарнізону. У 1979 році вийшов у відставку.

До 1988 року працював у школах воєнруком. Був одним із ініціаторів створення ветеранської організації міста і рідної 331-ї гвардійської ордена Олександра Невського артилерійської бригади. Почесний громадянин міста Новомосковська. Активний учасник створення музею бойової слави, що є нині філією міського музею.


Микола Сергійович – людина віруюча. У нього великий домашній іконостас. Протягом багатьох років ветеран ходить до церкви. Каже, через все життя пройшов з молитвою і завдяки вірі дожив до сьогодні.

З днем народження заслуженого фронтовика привітали друзі, однополчани, представники ветеранської організації міста, первинної ветеранської організації 331 гв. абр, громадської організації «Наш Новомосковськ» і її лідер Сергій Рєзнік, керівництво міського управління соцзахисту населення.

Приєднуємося до привітань, бажаємо Миколі Сергійовичу довгих років життя при доброму здоров’ї. Дякуємо Вам за все. Слава герою-фронтовику!