НОВОМОСКОВЦЯМ РОЗПОВІЛИ ІСТОРІЮ СТВОРЕННЯ ПЕРШИХ АУДІО КНИГ

8 жовтня 2020 року у юнацькому відділі Новомосковської центральної міської бібліотеки відбулося бібліографічне заняття «Аудіокнига – допомога у навчанні». На заняттях бібліотекар Бабарика Ганна ознайомила присутніх з історією створення перших аудіокниг і підготувала добірку ресурсів з аудіокнигами.

Коли дуже хочеться припасти до книги, а часу і можливості геть немає, тоді слід обирати: або не читати взагалі, або шукати альтернативні варіанти. Аудіокнига – саме така можливість: постійно віддавати їй перевагу перед друкованою зовсім не слід, але звертатися до неї за потреби дорогою до університету, у громадському транспорті, біжучи у справах, засинаючи у темряві, похапцем обідаючи – все ж припустимо. Особливо, коли це не просто собі книга, а справжнє культурне явище, повноцінна подія: начитаний самим автором, доповнений музичним акомпанементом видатний текст.

Термін «аудіокнига» увійшов у вжиток в 1970-х, коли записи почали проводитися на аудіокасетах. Як галузевий стандарт цей термін затвердила Audio Publishers Association в 1994 році.

Перші в Україні аудіокниги записувались у системі Українського товариства сліпих. Вже в 1960-тих у бібліотеці УТОСу ім. Миколи Островського існувала велика колекція звукових книг, яка протягом подальших 30 років перетворилась в унікальну, дуже велику аудіокнигозбірню.

Записували ці книги на магнітофонну стрічку (спочатку на бобінах (рулонах), пізніше — на касетах) на низьких швидкостях. На рулоні записувалося дві доріжки, пізніше, з появою стерео-магнітофонів, — на чотири. 1 повна доріжка звучала 4 години. На касетах — 4 доріжки, 1 доріжка — 1 година. Магнітофони, що могли відтворювати такі записи, видавалися членам УТОСу й у вільний продаж не надходили.

За десятиліття свого існування Будинок звукозапису та друку УТОС видав безліч аудіокнижок, записаних високопрофесійними дикторами українського радіо. Ці книги — величезна цінність для культури України.

У 90-тих фінансування Будинку звукозапису УТОС значно зменшилося, що примусило керівництво установи залучати до озвучування літератури непрофесійних дикторів, тому якість начитування аудіокниг значно погіршилася.

Видавались аудіокниги на будь-які теми й будь-якого жанру як українською, так і російською мовами.