Понеслась душа у рай

Доброго дня, мої шановні! Літо вже добігає кінця і потрібно все встигнути зробити на дачі. Треба і сік з помідорів накрутити, і картопельку викопати, і консервацію закрити. Цілий день крутишся, як в’юн на сковорідці, а тут ще й бабка підганяє. Моєму щастю не було меж, коли моя люба на цілі вихідні поїхала провідати свою сестру та її родину до Одеси, я ж звісно залишився на хазяйстві.

 

Понеслась душа у рай – перечитав новини в Інтернеті, передивився усі газети, навіть старенький телевізор ввімкнув ненадовго. Голова трохи не розірвалася від інформації. Змішалося все: люди, зелені, голубі і білі, водомор, тепломор, Вітя, Головко, Пугачова і Лорак…

Після того, як усе це нещастячко засіло у моїй старенькій голівочці вирішив заспокоїтись та розставити усе по своїм поличкам. Ну що я хочу вам сказати, чим ближче до виборів, тим більше «нечисті повилазило». Напевно тільки лінивий не скористався ситуацією з водою і не навішав собі політичних зірок на погони. Та у цій всій метушні трошки загубилася одна подія з політичного життя.

Виявляється, третього серпня пройшла конференція Новомосковської міської організації політичної партії «За життя». Делегати обрали новий склад політради (а де подівся старий?) і контрольно-ревізійну комісію. Головою міської організації партії одноголосно (ну це і їжаку зрозуміло), обрали Володимира Арутюнова. Коли збільшив фотографію, бо зір вже не той, аби не сидів, то точно впав. У центрі стоїть амбітна жінка, вірна подруга і соратниця Олександра Вілкула – Маринка Пустова. У Дніпропетровській області вона багатьом відома. Прочитавши декілька статей я зрозумів, що вона зараз очолює обласну організацію вищевказаної партії. Також серед людей на фото я зустрів і старого, та не зовсім друга, Михайла Горбова. Я вже йому неодноразово казав, що останнім часом він поводитися не як військовий, а як непорядна жінка. Якщо мені не зраджує пам’ять, вік вже не той самі розумієте, приміщення коло якого були розклеєні плакати та відбувався захід належить одному з братів Шарунів, точно не пам’ятаю якому.

Якась кругова порука виходить, виходить що всі шляхи ведуть до Сергія Олександровича Резніка. Таке відчуття, що він об’єднав коло себе купу партій, а сам чомусь тільки зі своєю громадською організацією “Наш Новомосковськ” світиться . З Арутюновим він товаришує, не на одному фото поруч, з Олександром та Сергіем Шаркунами бізнес разом веде, ветерани теж ним «обробляються». Як на мене, його офіс по вулиці Калнишевського схожий вже на рукавичку: газета «Новомосковська правда» там розташовується, ГО «Наш Новомосковськ» на постійній основі працює, міська організація партії “Солідарність жінок України” там же зареєстрована, депутати від Радикальної партії Олега Ляшка там прийом громадян проводять. Крім того, «Новомосковська правда» кожного номеру гарну статтю про партію «Опора» публікує. Збіг? Так кінець казки про рукавичку ми всі знаємо!

Як у тому строму анекдоті, є два путя: або Сергій Рєзнік дуже переймається суспільно-політичним життям міста і дає прихисток усім бідним і безталанним, або він політично всеїдний і готує собі злітну смугу на вибори. От тільки мене не полишає одне питання, як Сергій Олександрович ставиться то того, що у таку йому близьку партію «За життя» увійшов український політик, відомий своїми проросійськими поглядами, кум президента Російської Федерації Володимира Путіна, Віктор Медведчук?

Ось такі справи, мої любі хлопчики й дівчата! Робіть висновки самостійно. А для тих, то найближчим часом буде закривати томатний сік хочу дати пораду, додавайте для смаку трохи пряних спецій і оцту, щоб він не прокис.