ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ЗРОБИТИ ЩОСЬ ГАРНЕ В ОДИН ПРЕКРАСНИЙ ДЕНЬ, ТО ПАМ’ЯТАЙТЕ: ОДИН ПРЕКРАСНИЙ ДЕНЬ – ЦЕ СЬОГОДНІ!

Дев’ятий рік у Новомосковську функ­ціонує зразкова естрадно-циркова студія «Melange-Art». За цей час вона гучно заявила про себе як один із кращих художніх колективів Новомосковська. Сьогодні у них – радісна подія. Яка? Про це та про творчі плани студії ми поспілкувалися з її керівником Ольгою Шелефантюк.
– Пані Ольго, як узагалі Вам прийшла ідея заснування студії?
– Усьому виною випадок. Після закінчення Київської академії естрадного та циркового мистецтва я з різними колективами об’їздила пів світу, була різножанровим артистом, арт-директором, викладачем майстерності актора.
У 2011 році прилетіла додому після закінчення чергового контракту, це був тур по арабських країнах. І тут у Новомосковську трапилося те, що рано чи пізно трапляється з кожною дівчиною – я закохалася. Та так, що заморські країни видалися чимось абсолютно дріб’язковим і неважливим. Я тоді хотіла одного – завести сім’ю, як кажуть, звити затишне родинне гніздечко. Кардинально змінила професію – вирішила стати майстром манікюру.
Аж тут через деякий час племінниця попросила поставити їм у 2-й школі танок на шкільний огляд-конкурс, потім – на міський. Вийшло доволі круто, журі належно оцінило наші зусилля. Потім посипалися пропозиції поставити номер для студій, випускні танці. І я зрозуміла, що маю потенціал для реалізації за основною професією, і не тільки за кордоном.
І у мене виникла ідея створити щось своє – творчий колектив, де я передавала б дітям набуті знання і досвід. Я чула, що у Новомосковську десь 7,5 тисяч дітей і було прикро, що у нас так мало колективів різних жанрів мистецтва, гуртків, секцій для організації дозвілля дітей та молоді, розвитку їх творчої ініціативи. В результаті багатьох дітей виховує вулиця, а це – небезпека скочування до хуліганства, пияцтва, наркоманії.
– Скільки дітей зараз займається в «Melange-Art»?
– Близько 150-ти, вони тренуються за різними напрямками – акробатика, повітряна гімнастика, класична хореографія, сучасна хореографія, вогняне шоу, неонове шоу, і кожен напрямок у нас зараз веде окремий тренер. До речі, найменшому з діток – всього 3 роки.
– Бачив їх виступи, це захоплююче видовище. Не даремно 4 роки тому ви стали фіналістами проекту «Україна має талант. Діти».
– Талановиті усі діти, треба лише їх зацікавити.
– Крім свят у Новомосковську вас кудись запрошують?
– Я презентую колегам за кордоном відео з вис­тупами наших вихованців, і нас із задоволенням запрошують на різні фестивалі й конкурси. Ми підрахували, лише за останні роки ми побували в 11 країнах. Наприклад, минулого року колектив різними складами був у Франції, Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах, двічі в Туреччині. На жаль, цього року через карантин зірвалися поїздки на Мальдиви, на церемонію відкриття чемпіонату Європи з футболу Євро-2020, а іншої групи – в Індію. Але це не страшно, аби всі були здорові, побуваємо ще скрізь!
– Де займається студія?
– В Будинку культури ім.О.Гончара. До речі, місця там для нас уже замало, особливо з урахуванням того, що кількість наших творчих напрямків постійно зростає. Тому вже протягом трьох років я прошу міську владу, щоб мені виділили земельну ділянку за клубом Гончара під будівництво цілісного комплексу площею понад 1000 кв.м для занять студії, де були б не тільки зали, а й хоча б елементарні душові, адже надворі 21 століття, а у нас… Але мені відмовляють. Я не розумію чому, адже це для блага дітей. У мене були до карантину домовленості в зарубіжному арт-середовищі, давні друзі готові допомогти з будівництвом, інвестувати в розвиток міста. Та, виявляється, наші керівники це місце тримають для когось із своїх. А я все рівно ходила, оббивала владні пороги, поки нещодавно мені сказали: не ходи, не дамо, крапка.
– Ну, це Новомосковськ…
– Така безвихідь, аж руки опускаються від такого відношення. Що робити? Бо кількість дітей, які бажають займатися, зростає. У мене взагалі є мрія відкрити 7 – 8 естрадно-циркових студій по всьому місту. Яка була б красота для дітей з мікрорайонів! У відчаї я прийшла до свого доброго знайомого Сергія Рєзніка за порадою. І правильно зробила. Він одразу запропонував під зал для занять перший поверх колишньої друкарні. Зараз ми з командою власними силами закінчуємо косметичний ремонт у просторому приміщенні.
– Хто там займатиметься?
– При наданні приміщення єдиною умовою, яку поставив переді мною Сергій Олександрович, була соціальна спрямованість цього проєкту. Тобто, я наберу, поряд зі звичайними групами, і групи для безкоштовних занять дітей. Це будуть діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, з багатодітних чи малозабезпечених сімей, діти учасників бойових дій на Сході України, діти, батьки яких загинули під час проведення АТО (ООС), діти, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, діти, взяті на облік службою у справах дітей як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, діти з інвалідністю, діти, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо. Займатимуться вони тричі на тиждень по 1,5 години.
Оскільки Сергій Олександрович не братиме з нас орендну плату, в решті груп діти займатимуться за плату, яка перекриватиме оплату комуналки.
Настрій у мене піднесений, планів – маса. Наснаги додає Сергій Рєзнік, який процитував когось із великих: «Якщо ви хочете зробити щось гарне в один прекрасний день, то пам’ятайте: один прекрасний день – це сьогодні!» Поважаю таких людей, це людина слова.
– Коли почнете заняття?
– Сподіваюся, уже невдовзі. На перше заняття ми Вас обов’язково запросимо. Проєкт буде називатись так: «Соціальний проєкт за підтримки Сергія Рєзніка «Melange-Gold». Але зазначу, що всі успіхи приходять не за помахом чарівної палички, а через наполегливість і піт. Хто готовий – ласкаво запрошую. Наші контактні телефони: 063-151-84-34, 099-225-02-54, 050-722-40-42.
ДОВІДКОВО. Будівля друкарні належала до обласної комунальної власності, через нерентабельність була виставлена на продаж керівництвом області. Найбільшу ціну запропонував «Поліграфічний центр «Феміда», яким керував С.О.Рєзнік. Після приватизації друкарня вийшла з кризи, пропрацювала ще 15 років. Наразі вона припинила виробничу діяльність через зношеність обладнання.