У минулому номері газети був опублікований матеріал щодо хуліганських дій одного з новомосковських мажорів – Богдана Гуртового, сина чиновника з Новомосковської районної ради Ігоря Гуртового.
Він, перебуваючи в стані наркотичного й алкогольного сп’яніння, вирішив погратися з рушницею посеред міста, полякати пострілами городян. Це в той час, коли задля збереження нервової системи людей Верховна Рада забороняє до використання навіть петарди й феєрверки. Це в той час, коли 6 з половиною тисяч переселенців з дітьми, які тікали від пострілів і знайшли прихисток у Новомосковську, здригаються від кожного гучного звуку. Це в той час, коли ті українці, хто здатен вправлятися зі зброєю, не бавляться нею в тилу, а використовують для захисту Вітчизни на передовій.
А «золота молодь» високопоставлених батьків жирує. Наркотики, алкоголь, розваги. Бо знають, що їх татусі-нувориші досі знаходяться при владі, тож, безумовно, використають свої зв’язки, щоб прикрити їх витівки, даючи змогу «діткам» і надалі насолоджуватися безтурботним життям. Відмінні стартові можливості й вроджена відсутність страху дозволяє таким недорослям безкарно здійснювати будь-які хуліганські чи навіть кримінальні дії. Папєц усьо парєшаєт!
Те, що зараз іде війна – байдуже, це не для них – ні для «крутих» татусів, ні для їхніх діток. У них свої плани, вони живуть в іншому вимірі. Єдине, що в них змінилося з радянських часів, – одягли вишиванки й навчилися вчасно й голосно викрикувати модні лозунги.
Дехто в соцмережах, коментуючи затримання лоботряса, згадує народну приказку щодо «яблука від яблуні», перераховуючи всі «заслуги» татуся в період, коли він очолював районну державну адміністрацію. А тепер татусь знову при владі – він депутат, і лікті кусати пізно, треба було дивитися, за кого голосуємо на виборах.
Нагадаю, що за районну владу голосували в тому числі й жителі Новомосковська. І це не поодинокий приклад, коли ми з вибором не вгадали. Чимало хто з депутатів, у кого «рильце в пушку», кожні вибори, як і Гуртовий, «перевзуваються», змінюють партійний окрас – і під новомодними знаменами вони вже знову засідають у депутатських кріслах, знову щось очолюють, знову щось ділять, знову визначають, як нам усім жити. І так триває вже 30 років Незалежності. А ми шукаємо причини, чому Україна топчеться на місці…
Ось і Гуртовий знову «на коні» – зараз він депутат районної ради, керуючий справами виконавчого апарату райради. І керує цими справами, очевидно, надзвичайно ефективно. З чого, запитаєте, такі висновки?
Як ми вже повідомляли, редакція нашої газети поцікавилася, яка зарплата у пана Гуртового. Причому, запит ми направили ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Відповідь, як вимагає Закон «Про доступ до публічної інформації», мали б отримати не пізніше ніж за 5 робочих днів. Але, можливо, робочі дні в райраді бувають дуже рідко, бо після того нам довелося ще двічі писати повторні запити. Та знов безрезультатно – в райраді, очевидно, «нікого немає вдома». Тоді питання: за що отримують зарплату?
Оскільки Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що ненадання відповіді на запит тягне за собою адміністративну відповідальність посадових осіб, у серпні ми вимушені були звернутися до суду, щоб хоча б у такий спосіб отримати надзвичайно приховувану районним чиновництвом інформацію – скільки ж отримує Ігор Іванович за свою «непосильну» працю.
До речі, про функції керуючого справами районної ради: слідкує за працівниками райради, щоб ті вчасно приходили на роботу, доводить до них розпорядження голови й слідкує за їх виконанням, готує проєкти рішень, збирає працівників на наради до керівництва, контролює ведення діловодства й використання службового автотранспорту, ну і далі всяка «вода» – координує, бере участь, взаємодіє, спрямовує і т.п. Але…
Треба нагадати, що районні ради в результаті децентралізації фактично залишені без повноважень, оскільки вже утворені об’єднані територіальні громади перебрали на себе майже всі їх колишні функції, які вони тепер спроможні вирішувати самостійно. На цій підставі Асоціації місцевого самоврядування небезпідставно вимагають взагалі виключити районні ради з Конституції як рудимент, який себе віджив і лише висмоктує гроші на своє утримання. Цих змін до місцевих виборів 2020 року прийняти не встигли, тож два роки тому нам довелося вибирати районних депутатів, яким дали значки, і вони тепер збираються раз на місяць у політклубі під назвою “районна рада”. Після війни це непорозуміння все рівно вирішать. А ось поки йде війна…
Поки йде війна, апарат райради намагається удавати, що працює на повну. Бо зарплату хочуть отримувати, і якомога більшу. І отримують. І від скромності точно не помруть.
Так ось, повертаємося, як кажуть, до наших баранів.
Про намір звернутися до суду в разі неотримання відповіді на запит ми попереджали письмово в своїх запитах, але там, мабуть, думали, що ми шуткуємо й не будемо сплачувати судовий збір у 2,5 тис.грн лише за те, щоб дізнатися про чиюсь там зарплату.
І ось, нарешті, лише після призначення справи до розгляду в суді, в останніх числах жовтня – довгоочікувана відповідь. Майже 9 місяців її виношували – мов дійсно «народжували». Що ж так ретельно приховував наш герой у вишиванці?
Зарплата І.І.Гуртового склала у 2021 році:
– липень – 46 648,39 грн,
– серпень – 90 452,24 грн (в тому числі матеріальна допомога для оздоровлення 46 646,54 грн),
– вересень – 92 016,41 грн (в тому числі матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань 46 658,73 грн),
– жовтень – 45 547,28 грн,
– листопад – 47 040,00 грн,
– грудень – 122 040 грн (у тому числі святкова премія до професійного свята «Дня місцевого самоврядування» – 40 000 грн, до Нового року – 35 000 грн).
У 2022 році:
– січень – 17 940 грн,
– лютий 41 768,37 грн,
– березень 66 426,83 грн (в тому числі премія за результатами роботи за перший квартал 29000 грн),
– квітень 47 126,83 грн,
– травень 47 322,83 грн,
– червень 106 510,38 грн (в тому числі премія за результати роботи за перше півріччя 9 700 грн, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань 47 224,83 грн),
– липень 95 878,99 грн (в тому числі матеріальна допомога для оздоровлення 48 454,19 грн),
– серпень 47 601,60 грн.
Відтоді Ігор Іванович, скоріш за все, вже встиг отримати премію за видатні результати роботи (які?!) в третьому кварталі. А попереду до кінця року в нього є ще кілька «світлих плям» – премія за друге півріччя, премія до Дня місцевого самоврядування, премія до Нового року. Хто бажає, підходьте в райраду, там премії, як бачимо, роздають усім, особливо тим, кому нічим зайнятися. Куди ж іще в період війни їм гроші витрачати!
І це в той час, коли в соцмережах розповсюджують відеозвернення бійців нашого батальйону ТрО, які обурюються, що районна влада про них забула. Як забула й передати ті автомобілі, які були призначені на передову, але на них чомусь їздить невідомо хто.
На пам’ятник загиблим героям Новомосковщини гроші з району довелося зубами вигризати. На ремонт Соборної площі, де більшість торговців – з району, у них також грошей немає. Чи все-таки гроші є? Одним словом, не райрада, а, як колись казали, колгосп «Тихе життя».
Тож у якого Сірка треба позичати очі, щоб з’являтися перед людьми й розповідати про патріотизм і любов до України?
І якими можуть вирости діти у таких дволиких Янусів? Отож-бо й воно! Результати виховання тепер – у поліцейських протоколах.
Не можемо робити висновки щодо ефективності службової діяльності пана Гуртового, але сподіваємося, що вони не менш вагомі, ніж його творчі здобутки. Як гудуть соцмережі, саме Ігор Іванович є натхненником чи не десятка веб-сторінок під різними назвами, де публікується інформація, яка годиться лише для зливового бачка – брудні вигадки про всіх, хто йому не до вподоби. Хоча тексти там, як казав один політик, і «по-дебильному написаны», але це вже про рівень освіченості, тут нічого не поробиш…
Тішить одне: після закінчення війни райради мають зникнути. Але такий в’юн неодмінно шукатиме собі нове тепле місце. Не вірите? Перед найближчими ж виборами повернемося до цієї теми.
Тож далі буде.