Війна – це завжди руйнування, знищення, смерть. Культура, в тому числі й фізична – це творення, це життя. Що новомосковські митці й спортсмени роблять під час війни, чим допомагають обороні країни? Про це йшлося в нашому інтерв’ю з начальницею міського управління культури, спорту та туризму Іриною Яловою.
– Ірино Вікторівно, передусім вітаю Вас і всіх працівників та аматорів культури з передачею Палацу культури «Металург» міській громаді.
– Дякую, це дійсно велика подія для міста, наша велика перемога, в яку мало хто вірив. А ми це зробили! Палац, який ніколи не був у власності міста, а тепер є власністю міської територіальної громади.
Будівлю вже оформлюємо як заклад культури, тому її вже ніхто ніколи не продасть. Навіть чорні роти вже примовкли, які перед виборами кричали «не вірте Рєзніку, він не збирається повертати палац». Повернули! І навіть у той час, коли, здавалось би, не до палацу. Бо в цьому є й чималий фінансовий зиск для міського бюджету – нам уже не треба буде сплачувати більше мільйона на рік у державний бюджет за його оренду.
До речі, це перший і поки що єдиний випадок за всі часи Незалежності України, коли вдалося повернути об’єкт з державної власності у власність громади.
– Наразі триває війна. Чи є зараз місце для культурних і спортивних заходів?
– У кожного зараз своя зброя, і для декого ця зброя – мистецтво і спорт. Артисти своєю творчістю, а спортсмени своїми яскравими перемогами підбадьорюють багатьох людей – і в тилу, і на фронті. Ми всі відчуваємо, що культура й спорт – це справді ще один потужний фронт. Більш того, щодо культури хочу сказати, що вона була нашим головним фронтом всі останні 300 років. Власне, наш північний сусід веде дуже агресивну політику саме на культурній ниві. Тому ми не можемо сидіти, склавши руки, чекаючи перемоги. Працівники культури й спорту наближають її своїми діями, своєю творчістю та завойованими медалями.
Після невизначеності перших днів повномасштабного вторгнення спортивна і культурна діяльність у Новомосковську поступово відновилася. Адже з одного боку – фізична загроза все це унеможливлює. Але з іншого – всі наші патріотичні пісні, малюнки, вистави – це творчість, яка надихає, дає сили і розуміння того, за що саме ми воюємо. А спортивні досягнення демонструють світові нашу впевненість і рішучість, духовну й фізичну міць. Тому я впевнена, що діяльність під час війни клубів, театрів, музеїв, бібліотек, творчих і спортивних гуртків – це один з видів зброї – духовної. Передусім зброї для психологічного захисту мирних жителів, для підтримки дітей, для виховання їх у дусі патріотизму.
Чимало чоловіків, які працюють у міських закладах культури, зараз на передовій. Там же й ряд тренерів та вихованців міських федерацій з видів спорту, учасники аматорських колективів. На жаль, серед працівників управління є й загиблий – солдат Юрій Сілаков. Вічна слава й вічна пам’ять.
Тож у цій війні вже не може виникати питання, чи є місце культурі й спорту. Адже ми якраз і боремося за нашу культуру, за те, які нам пісні слухати й співати – щоб нам цього не нав’язував будь-який неадекватний сусід. Тут, в тилу, зброя кожного, хто має приналежність до культури, мистецтва та спорту, – його вміння. І ми це використовуємо повною мірою.
– Протягом минулого року в соцмережах часто з’являлися повідомлення про успіхи вихованців міської мистецької школи ім. М.Бровченка. Діти продовжували займатися?
– Так. Бо ні війна, ні ще раніше епідемія не стали на заваді колективу мистецької школи, де 342 дитини протягом усього минулого року продовжували займатися онлайн, брали участь дистанційно у творчих змаганнях юних митців не лише в Україні, але й у 8 країнах світу. У 32 конкурсах взяли участь 93 учня школи, 84 дитини стали переможцями міських, обласних, всеукраїнських, міжнародних конкурсів і фестивалів. На теренах Інтернету учні школи до свят виклали 15 своїх концертних виступів.
Виставки дитячих малюнків вихованців художнього відділення школи 6 разів за минулий рік виставлялися на центральній площі міста та на теренах Інтернету.
– Знаю, що чимало було й приємних подій, пов’язаних з перемогами наших спортсменів у змаганнях різних рівнів.
– Попри об’єктивні проблеми з тренувальним процесом наші досвідчені тренери знаходять можливість для фізичного розвитку дітей і молоді. Честь їм і хвала. У 2022 році в Новомосковську з’явилися 4 нових чемпіони Європи, 3 срібні та 2 бронзових призери чемпіонату Європи, срібний призер Кубку світу, 4 чемпіони України, 6 срібних та 4 бронзових призери чемпіонату України
Незважаючи на війну, ми всіляко намагалися підтримати наших спортсменів, зокрема в десятки разів збільшили їм розмір преміювання за завоювання титулів різних рівнів.
Хоча в умовах війни загальноміських спортивних заходів ми з міркувань безпеки й не проводили, проте працівники спортивної галузі без діла не сиділи. Проводили турніри з міні-футболу, тенісу, волейболу. Дітей переселенців залучали до спортивного дозвілля в місцях їх проживання.
– Пам’ятник загиблим в АТО поблизу музею з початком російського вторгнення обклали мішками з піском. А експонати музею зараз у безпеці?
– У лютому ніхто не знав, як розвиватимуться події. Росіяни ж показали свою дикість на захоплених територіях, розкрадаючи й вивозячи в рашу музейні цінності. Тому працівники історико-краєзнавчого музею ім.П.Калнишевського розібрали вітрини й фондосховища, упакували й евакуювали музейний фонд в захищене приміщення під цілодобовою охороною. Під ці роботи вдалося отримати грант фінансової допомоги від Міжнародного альянсу із захисту спадщини в зонах конфлікту ALIPH. Паралельно оцифрували музейну й фондову документацію. Попри упаковані експонати за минулий рік музейники провели 14 екскурсій, 13 виставок, видали 20 науково-інформаційних статей.
– Знаю, що для воїнів проводили концерти.
– Так, міський Центр культури та дозвілля провів два виїзних концерти для воїнів. Крім цього, провели 82 заходи у запису в соцмережах та безпосередньо з учасниками, які переглянули та відвідали 36,5 тис.чол., створили 34 відеокліпи, які переглянули понад 26 тис.чол.
Концерти, майстер-класи й розважально-пізнавальні заходи проводили і для дітей, у т.ч. з сімей біженців.
Народний молодіжний театр «Муравейник» продовжував покази своїх вистав, направляючи кошти від продажу білетів на допомогу теробороні. У них в репертуарі з’явилась і нова вистава, присвячена російсько-українській війні – «Монологи незламних».
– Загальновідомо, що міські «Пункти незламності» облаштували якраз в закладах культури.
– Так, в Палаці культури «Металург» і Будинку культури імені Гончара функціонують повноцінні пункти, якими городяни можуть скористатися в разі тривалої відсутності електрики – там є автономні джерела опалення, води, інтернет, можливість зарядити телефони, а діти можуть побавитися в ігрових кімнатах. Причому зарядити гаджети можна в будь-який день, якщо у вас вдома немає світла – наприклад, в ПК «Металург» зроблені 110 розеток, яких вистачить для всіх бажаючих, а в разі необхідності заготовлено ще стільки ж.
– Помітною була й волонтерська діяльність новомосковських митців.
– Звичайно. Волонтерством займалися фактично всі без виключенням працівники сфери культури і спорту. Скрізь у приміщеннях плели маскувальні сітки, залучаючи до цієї роботи всіх небайдужих городян. Готували їжу для поранених бійців. Виїжджали на риття окопів та облаштування захисних укріплень. Ремонтували машини для ЗСУ. Збирали й передавали на фронт усе необхідне за запитом воїнів 25-ї, 93-ї бригад, 194-го понтонно-мостового полку, 102-го батальйону ТрО. Збирали, сортували і роздавали одежу, речі першої необхідності, продукти, іншу гуманітарну допомогу на базі ПК «Металург» та гімназії №7. Випікали смаколики для воїнів. Опікувалися конкретними родинами переселенців, які потребували підтримки, допомагали їм у працевлаштуванні, збирали кошти на лікування. В’язали шкарпетки. Шили сумки бойових медиків, розгрузки, чохли для бронежилетів і касок, плитоноски, розпізнавальні нарукавні пов’язки, прапори, простирадла, рушники тощо.
У приміщені Центру ФЗН «Спорт для всіх» відкрили волонтерський пункт для надання допомоги біженцям, теробороні та ЗСУ – роздавали одяг, продукти, засоби гігієни, обігрівачі, спальні мішки, посуд тощо. Спортсмени допомагали розвантажувати фури з гуманітарною допомогою.
Дитячо-молодіжний центр організовував численні благодійні ярмарки з продажу виробів ручної роботи, направляючи виручені кошти на потреби тероборони й військового шпиталю. Команда Молодіжного центру взяла участь у всеукраїнській програмі «Співдія», за час роботи гуманітарного штабу було видано людям близько 1000 посилок. Придбавали для госпіталізованих бійців нижню білизну.
Життя показує, що зараз однаково важливо і воювати, і волонтерити, і співати, і загартовуватись фізично. Дуже важливо знайти свій спосіб, у який кожен може допомогти країні.
Поряд з цим, заклади культури і спорту не припиняли й господарську діяльність. Так, протягом року продовжувалися ремонтні роботи в Палаці культури «Металург». Міський Центр культури та дозвілля власними силами перетворив надану їм занедбану будівлю у справжній осередок культури, обладнавши внутрішні приміщення для занять творчих колективів. Облаштували приміщення студії звукозапису. Приміщення Молодіжного центру були відремонтовані також силами своїх же працівників. Центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» у міському парку ім. Сучкова встановив сучасний мультифункціональний спортивний майданчик. У минулорічних планах було встановлення по місту багатьох таких майданчиків на свіжому повітрі, але – війна…
– Розумію, що війна – не час для розквіту культурного й спортивного життя. Але, можливо, якісь загальні плани в Управлінні на 2023 рік усе ж є?
– Так, ми і в цьому році продовжуємо так само опікуватися творчістю, спортом. Плануємо на базі ПК «Металург» створити комунальне підприємство, щоб воно могло вести господарську діяльність, заробляти і себе утримувати.
Ми не збавляємо темпів діяльності – ні професійної, ні волонтерської. Бо мета у нас усіх спільна – перемога. А потім уже разом заспіваємо на всіх сценах на повні груди.
Розмовляла Лариса Лемещенко