Цікаве спостереження. На сайті прокуратури щодня з’являються звіти про роботу: про затримання чергового продавця наркотиків, чи колаборанта, або діда, який спиляв кілька дерев. Те ж саме можна сказати й про поліцію, яка інформує про затримання чергового п’яного водія чи самогонщика.
Звичайно, вся ця робота правоохоронців на користь українцям. Але чомусь кидається у очі якась вибірковість: маленька риба потрапляє до рук правоохоронної системи, а велика плаває на волі. Поряд із цим, на очах у всіх ідуть обшуки й тривають судові засідання в справі про незаконне заволодіння земельними ділянками на сотні мільйонів гривень, що здійснювалося організованою злочинною групою під керівництвом чиновника Ігоря Гуртового, – але прокуратура немов води в рот набрала.
Питання: чому?
Невже цей внутрішній ворог приносить країні менше неприємностей, ніж ворог зовнішній? Мовчанка прокуратури може бути ознакою, що сторони домовляються. Домовляються знову, як це вже було й раніше. Про що неодноразово писали журналісти, наводячи приклад, коли ділянку у два гектари землі отримав у 2009 році тодішній прокурор області.
Наразі йде процес висмоктування грошей з кишень пройдисвіта. А грошей, як відомо, накрадено вже достатньо, щоб не тільки витягти подільників із-за ґрат під грошову заставу на час слідства, а й знову вийти сухими з води, щоб продовжувати красти. Тоді ще одне питання: що виросло у прокурорів на місці, де повинна бути совість?