Адже безперечно: в будь-якому питанні треба покладатися на фахівців.
Доктор історичних наук, Заслужений науковий співробітник Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, колишній головний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії історії Придніпровського регіону у складі кафедри історіографії та джерелознавства історичного факультету ДНУ, Почесний громадянин міста Новомосковська, член робочої групи з перейменування міста Новомосковська Іван Сергійович СТОРОЖЕНКО.
Багато років своєї наукової діяльності він разом із колегами по ДНУ присвятив вивченню історії нашого краю.
Більш іменитого історика в нашому місті немає. Тож до його думки варто прислухатися.
Через редакцію газети «Новомосковська правда» Іван Сергійович звернувся до городян.
Шановні мешканці міста на Самарі!
Нещодавно робоча група з перейменування нашого міста визначила три назви, одну з яких буде вже незабаром носити наше місто – Новосамарськ, Самар та Новоселиця.
З цих назв історичною є тільки Новоселиця, бо цю назву офіційно носило наше місто.
Назву Самар жителі міста використовували лише у спілкуванні між собою, а тому історичною її вважати не можна.
Новосамарськ – нова назва, яка з’явилася в наші дні.
Відносно назви Новоселиця, то, я вважаю, що хоч колись наше місто і носило таку назву, але в ті часи ця місцевість дійсно тільки заселялася, і містечко було невеликим. Тож, ця назва більше личить якомусь невеликому населеному пункту (селу чи селищу міського типу), яке, до того ж, створено нещодавно.
Ми ж із вами живемо зараз у досить великому районному центрі, який виник чотири століття тому. Тож яка ж це вже зараз Новоселиця?
До речі, на мій погляд, Новоселицею можна буде назвати новий мікрорайон нашого міста (попередня назва проєкту “Самар”), бо там дійсно люди оселяться вперше і отримають нові оселі.
Я не є прибічником назви Самар, тому що, по-перше, не хочу, щоб у нас була і річка Самара, і місто Самар, бо складається таке враження, що у жителів міста не вистачає фантазії на щось інше.
По-друге, якщо місто буде називатися Самар, то район відповідно – Самарський, а район з такою назвою вже є на території Дніпропетровської області. Самарський район є одним із районів міста Дніпра й знаходиться на лівому березі річки Дніпро, саме там, де археологічна експедиція Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара у 2008 році під час розкопок виявила містечко Самарь з перевозом. Самі розумієте, що не може бути два райони з однаковою назвою на території однієї області.
І по-третє, назва Самар немилозвучна, якась груба, і до того ж вона чужа нам за походженням. За однією версією, Самара (і відповідно Самар) – це тюркські назви, які, можливо, виникли за часів монголо-татарського нашестя.
Але існує й інша версія, яку свого часу висловив дослідник історії міста Новомосковська Анатолій Боніфатійович Джусов у своїй книзі “Історія Новомосковська”. Він пише, що Самара – це дуже древня, архаїчна назва, яка своїм корінням уходить у І ст. н.е. до древньої Самарії, яка стала центром активної ранньо-християнської пропаганди. Саме звідти по всьому світу пішли місіонери-самаритяни, які пропагували вчення Христа. А для самаритянина назвати якусь місцевість Самарою (або Самаррю чи Самаром) – чи не найвище досягнення місіонера перед Богом і перед земними наставниками. Тому, коріння слова Самара (і похідних від неї назв) треба шукати в древній арамійській мові, яка є рідною для місіонерів із Самарії. І, як пише Джусов А.Б., “саме із самаритянами слід пов’язувати виникнення під назвою Самара, чи співзвучних їй, і міст, і річок, і інших географічних об’єктів” (Джусов А.Б. Історія Новомосковська. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011, с. 42 – 43). І саме тому назва Самара зустрічається в Іраку, Греції, Філіпінах і сучасному Ізраїлі.
Україна – багатонаціональна держава, і я з повагою ставлюся до представників усіх націй, які її населяють, – головне, щоб вони любили Україну. Але я вважаю, що кожна нація повинна давати такі назви своїм географічним об’єктам, які б відображали саме її історію, мову й культуру.
В Україні й так багато географічних об’єктів, які пов’язані з культурою інших держав, зокрема росії, від яких ми зараз звільняємось. Але не треба проросійську і радянську назву Новомосковськ знову змінювати на назву, яка має відношення до інших народів і культур. Зрозуміло, що ми не можемо змінити назву нашої річки, але у нас є можливість змінити назву нашого міста таким чином, щоб вона була утворена за правилами українського правопису і мала відношення до нашої історії. Тому я за НОВОСАМАРСЬК.
Новосамарськ – це унікальна назва, бо вона, хоч і не є історичною, але відображає зв’язок поколінь. Усі ми знаємо, що наше місто було засноване у XVI ст. запорозькими козаками, які переселилися сюди із Старої Самарі, що знаходилась на території сучасного міста Дніпра (в районі селища Шевченка Самарського району цього міста). Козаки заснували у нашій місцевості, на берегах Самари, нове місто – нову Самарь, тобто Новосамарськ. Тож, ця назва буде пов’язувати нас з нашими предками – засновниками міста, і вона милозвучна, що теж дуже важливо. До того ж вона відповідає самому характеру нашого міста, адже воно, незважаючи на те, що йому вже більше 400-х років, по своїй суті залишається молодим. Саме таким я відчуваю наше місто, яке постійно змінюється, розвивається і дивиться в майбутнє, і я хочу, щоб його назва відображала цей його напрямок.
До речі, дехто закидає, що ця назва утворена не за правилами українського правопису, що суфікс -ськ має відношення до російського правопису і за його допомогою можна утворювати лише російські назви. Але подивіться уважно на мапу України. і ви побачите там зо три десятки українських міст, утворених за різних часів, які мають у своїй назві суфікс -ськ. Це, зокрема: Івано-Франківськ, Куп’янськ, Нововолинськ, Бердянськ, Генічеськ, Сіверськ, Слов’яногірськ, Іловайськ, Вільногірськ, Світловодськ (моя батьківщина, до речі), Вознесенськ, Цюрупинськ, Перевальськ, Буськ, Старобільськ, Докучаєвськ, Лисичанськ, Луганськ, Підволочиськ та багато інших. Невже усі вони отримали свої назви всупереч правилам українського правопису?
Розмови про перейменування нашого міста йдуть уже давно. Я ще 13 років тому пропонував перейменувати Новомосковськ саме на Новосамарськ. Але тоді у нас були інші відносини з росією, бо вона ще не захопила наш Крим і не розв’язала війну. Тому моя пропозиція не знайшла підтримки. А зараз час настав: Україна боронить свою землю, своє історичне надбання, своє майбутнє. У цій кривавій боротьбі народжується нова Україна. І НОВОСАМАРСЬК буде достойною назвою для нашого міста – назвою, що пов’язує нашу історію з сучасністю.
З повагою, Іван СТОРОЖЕНКО