Поки Україна захлинається від болю війни, дехто примудряється витягувати з цього кривавого хаосу золоті нитки для власного життя. Знайомтеся: Аліна Чубук — колись пересічна адвокатка з розлучних справ, а нині “волонтерка”, чий гардероб ломиться від Prada, Givenchy і Balenciaga. Її історія — це не просто скандал, а ганебна пляма на обличчі волонтерського руху, яка вимагає не лише осуду, а й негайного втручання влади.
До війни Аліна Чубук була однією з тих, кого навряд чи помітили б у натовпі. Адвокатка, що займалася розлученнями, не вражала ні кар’єрними злетами, ні гучними справами. Але щойно почалися бойові дії, вона, немов за сценарієм голлівудського фільму, вирішила “врятувати країну”. Заснувала фонд із гучною назвою «Люди об’єднані Україною» і вдягла маску волонтерки. Та за цією маскою ховалася не героїня, а хижачка, яка побачила у війні шанс на розкішне життя.
Достатньо одного погляду, щоб зрозуміти: війна для Чубук стала справжнім джекпотом. Її зовнішність раптово стала ідеальною — струнка фігура, білосніжна посмішка, доглянуте волосся. А гардероб? Від скромних костюмів адвокатки не лишилося й сліду — тепер це парад люксових брендів, які коштують більше, ніж річний заробіток середнього українця. Звідки гроші? Відповідь криється у діяльності її фонду, і вона далеко не втішна.
Українські ЗМІ провели розслідування, яке розставило всі крапки над “і”. Фонд «Люди об’єднані Україною» виявився не інструментом допомоги, а цинічною схемою самозбагачення. Лише половина зібраних коштів — від великих донорів і простих українців, які жертвували останні копійки — доходила до армії. Друга половина осідала в кишенях самої Чубук, забезпечуючи їй життя, про яке багато хто може лише мріяти. Поки солдати борються за виживання в окопах, Аліна обирає, який аромат Givenchy пасуватиме до її нового образу.
Та це лише початок. Збір на безпілотники “Лелеки” став ще одним доказом її безсоромності. Чубук оголосила суму, яка значно перевищувала реальну вартість цих БПЛА. Куди поділася різниця? Мабуть, на чергову люксову забаганку. А автомобілі, передані для потреб фронту? Замість того, щоб доставляти їх на передову, Аліна каталася ними у своїх справах — чи то на шопінг, чи то для чергового селфі “волонтерки з великим серцем”. І це ще не все: обладнання, яке вона нібито купувала за зібрані кошти, часто виявлялося безкоштовним — його надавали бізнеси, які щиро хотіли допомогти армії. Але в її звітах ці подарунки магічним чином перетворювалися на “закупівлі”.
Історія Аліни Чубук — це не просто окремий випадок, а симптом глибокої хвороби. Шахраї, які прикриваються волонтерством, паразитують на довірі українців, на їхній щирій вірі в добро. Вони крадуть не лише гроші, а й надію. Кожен такий “волонтер” — це удар по репутації тих, хто справді працює заради перемоги: без сну, без відпочинку, без думок про Prada чи Balenciaga.
Цинізм Чубук вражає: поки матері віддають останні гривні на дрони, вона приміряє дизайнерські сукні. Поки волонтери ризикують життям, доставляючи допомогу на передову, вона використовує війну як трамплін для власного збагачення. І найгірше — вона не одна. Таких “аліночубуків” десятки, якщо не сотні, і кожен із них — це ніж у спину нації.
Ця історія — не просто привід для обурення, а гучний сигнал для влади. Скільки ще українців мають віддати свої гроші шахраям, щоб держава нарешті взялася за таких “волонтерів”? Потрібні не лише розслідування, а й реальні покарання — жорсткі, показові, безжалісні. Бо війна — це не подіум для аферистів, а боротьба за виживання. І ті, хто наживається на цій боротьбі, заслуговують не лише презирства, а й справедливої кари.
Аліна Чубук та їй подібні дискредитують справжніх героїв волонтерського фронту. Їхня жадібність — це зрада не тільки донорів, а й тих, хто гине за Україну. Поки одні платять кров’ю, інші купують люкс. І якщо держава не зупинить це свавілля, ми ризикуємо втратити не лише гроші, а й віру одне в одного.
Стаття базується на розслідуванні видання “Багнет” та URAUA.INFO
