Три роки. Три довгих, виснажливих, але водночас героїчних роки минуло від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Цей час назавжди закарбувався в історії нації — у пам’яті, у серцях, у книгах. І ось, до третьої річниці цієї трагічної дати, Публічна бібліотека міста Самар відкрила двері для всіх, хто прагне не просто згадати, а відчути й осмислити те, що пережила Україна. На абонементі закладу розгорнуто книжкову виставку «Україна: хроніки незламності» — не просто полиці з літературою, а справжній літопис болю, боротьби й непохитної віри.
Ця виставка — не просто зібрання книг. Це голоси війни, що заговорили зі сторінок. Відвідувачі бібліотеки отримали унікальну можливість зануритися в літературу, яка розповідає про події, що змінили країну: від перших пострілів на сході до нинішніх днів, коли кожен клаптик української землі оплачений кров’ю її захисників. Тут є все — від художніх творів, що переплітають вигадку з реальністю, до документальних матеріалів, які фіксують кожен факт із холодною точністю. Щоденники військових, спогади очевидців, книги, написані тими, хто пройшов пекло війни, — учасниками бойових дій, волонтерами, журналістами. Кожна сторінка тут — це крик, шепіт або молитва, що відображають життя нації у найтемніші часи.
Бібліотекарі міста Самар, які стали не просто організаторами, а й провідниками у цей світ літератури, підійшли до справи з душею. Вони провели огляд найвизначніших видань, зупиняючись на тих книгах, які особливо яскраво передають реалії війни. Це розповіді про героїзм українських військових — тих, хто щодня дивиться в очі смерті, щоб ми могли бачити світанок. Це історії мирного населення, яке, попри обстріли, втрати й страх, продовжує жити, любити, творити. Кожна книга на цій виставці — це не просто текст, а свідчення того, як український народ вистояв там, де, здавалося б, вистояти неможливо.
«Україна: хроніки незламності» — це більше, ніж виставка. Це місце, де оживають голоси тих, хто боровся і бореться. Тут немає місця байдужості: сторінки книг кричать про біль втрат, шепочуть про надію і гудуть від гордості за тих, хто став на захист рідної землі. Бібліотекарі, розповідаючи про літературу, не просто переказували анотації — вони ніби розкривали перед відвідувачами душу нації, яка не скорилася.
Для маленького міста Самар ця подія стала чимось більшим, ніж локальна ініціатива. Це спосіб сказати: ми пам’ятаємо, ми цінуємо, ми не здаємося. Книги на виставці — це не просто папір і чорнило, це артефакти часу, що показують, якою ціною дається свобода. І коли відвідувач бере до рук щоденник солдата чи спогади волонтера, він не просто читає — він стає частиною цієї історії.
Три роки війни змінили Україну, але не зламали її. І поки в бібліотеках, як-от у м. Самар, з’являються такі виставки, доки ми гортаємо ці сторінки й слухаємо ці голоси, незламність залишається не просто словом, а сутністю нашого буття. «Україна: хроніки незламності» — це не лише про минуле чи сьогодення. Це про те, якими ми будемо завтра.