“Дніпро – столиця шахрайства”: як злочинці експлуатують репутацію високопосадовців та уникають покарання

У місті, яке вже давно отримало неофіційну назву “Мекка шахрайства”, злочинці продовжують свою діяльність з вражаючою нахабністю. Цього разу їхньою ціллю став голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак, чиє ім’я використовується у фейкових листах із закликами надати “гуманітарну допомогу” ЗСУ.

Факт використання імені високопосадовця регіонального рівня для шахрайських схем – це не просто випадковий інцидент, а симптом системної проблеми, яка роками процвітає на Дніпропетровщині. Регіон сумно відомий як епіцентр діяльності шахрайських кол-центрів, які працюють з надзвичайною інтенсивністю та масштабом.

"Дніпро – столиця шахрайства": як злочинці експлуатують репутацію високопосадовців та уникають покарання
“Дніпро – столиця шахрайства”: як злочинці експлуатують репутацію високопосадовців та уникають покарання

Особливого цинізму ситуації додає той факт, що західні та європейські партнери неодноразово звертали увагу президента Зеленського та його оточення на проблему масштабного шахрайства з Дніпропетровщини, яке спрямоване на обкрадання громадян європейських країн.

Реакція влади на ці “дипломатичні натяки” виявилася передбачувано косметичною: час від часу проводяться показові затримання дрібних виконавців, тоді як головні організатори шахрайських мереж, власники численних кол-центрів, продовжують безперешкодно керувати своїм кримінальним бізнесом.

 

Виникає закономірне питання: чому, незважаючи на повторюваність таких випадків та очевидну шкоду не лише для жертв шахрайства, але й для репутації державних інституцій, ніхто так і не оголосив “тотальну війну” цьому явищу?

Особливо тривожним є той факт, що навіть в умовах війни, коли консолідація зусиль для протидії зовнішній загрозі мала б супроводжуватися посиленням боротьби з внутрішніми дестабілізуючими факторами, шахрайські схеми на Дніпропетровщині не лише не зникають, але й продовжують адаптуватися, використовуючи патріотичні мотиви та імена посадовців.

Виходить парадоксальна ситуація: регіон, який за офіційною риторикою є одним із ключових у справі підтримки обороноздатності країни, одночасно залишається “безпечною гаванню” для тих, хто підриває суспільну довіру та економічну безпеку.

Доки влада обмежується показовими акціями замість системної протидії шахрайству, “Мекка шахрайства” продовжуватиме функціонувати, а її “парафіяни” – користуватися практичною безкарністю.