9 квітня 2024 року в місті Самар (Новомосковськ) прогримів скандал: працівники ДБР затримали міського голову Сергія Рєзніка та секретаря міської ради Володимира Арутюнова прямо в їхніх робочих кабінетах. Але якщо в кабінеті Арутюнова правоохоронці знайшли “гарячі” докази – іноземну валюту, сфотографовану як хабар, то проти Рєзніка у слідства, схоже, немає нічого, крім гучних заяв.
Чи не пахне тут політичною розправою?
Офіційно Державне бюро розслідувань стверджує, що обидва посадовці мер та секретар міськради “вибивали” 30 тисяч доларів США у неназваного підприємця за передачу в довгострокову оренду недобудованої та аварійної школи №13 на вулиці Спаській, 42 міста Самар (Новомосковськ).
11 квітня суд відправив обох під варту з можливістю застави, яку для Рєзніка внесла його дружина-підприємиця (декларація доходів сім’ї – у відкритому доступі, аналіз – у “Новомосковській правді” від 25.04.2024). Арутюнов також вийшов під заставу, але, схоже, вирішив “залягти на дно” – зв’язатися з ним не вдалося. Уже 15 квітня Рєзнік повернувся на робоче місце, дав короткий коментар і спокійно пішов у відпустку з 18 квітня. Обов’язки мера тимчасово виконував заступник Сергій Адамян.
Усе почалося в лютому 2024-го, коли підприємець “Х” звернувся до секретаря міськради Арутюнова з пропозицією: відремонтувати аварійну недобудову школи за власний кошт і переобладнати її під житло для переселенців, яке б фінансувала міжнародна організація. “Х” неодноразово відвідував кабінет секретаря, і одного разу туди випадково зайшов міський голова Рєзнік. За словами мера, це була його єдина зустріч із підприємцем. Обговорювали лише правові аспекти ідеї, яка, як швидко з’ясувалося, юридично неможлива.
Чому? Бо школа на вулиці Спаській, 42 – це не просто недобудова, а аварійний об’єкт, який ще 2022 року експерти визнали таким, що підлягає знесенню. Того ж року депутати міськради одноголосно проголосували за демонтаж і створення на її місці зони відпочинку. Рішення чинне, хоч і не виконане. Ба більше, за Цивільним кодексом України, об’єкт незавершеного будівництва не може бути зданий в оренду – для цього потрібне право власності, якого у міста немає, бо будівля не введена в експлуатацію. Це ази, які знає кожен, хто хоч раз стикався з нерухомістю. Але, схоже, не співробітники ДБР, які “шили” цю справу.
У суді з’ясувалося, що підприємець “Х” вів аудіо та відеофіксацію своїх зустрічей з Арутюновим.
І ось ключове: єдиний реальний доказ – гроші, сфотографовані як хабар, – пов’язаний виключно з секретарем міськради.
У кабінеті Рєзніка під час обшуку не знайшли ні копійки, що могла б свідчити про його причетність. У день затримання він працював за своїм графіком, не перетинався ні з Арутюновим, ні з “Х”, а в момент приходу ДБР обговорював справи з депутатом міськради у своєму кабінеті.
Жодних слідів “30 тисяч доларів” у мера та в його кабінеті не виявлено.
Натомість його соцмережі та месенджери були зламані правоохоронцями – чи не для того, щоб “знайти” те, чого немає?
У розмові з нами мер заявив: “Я не брав жодних коштів і не вів переговорів про хабарі. Усе, що є у слідства, – це записи розмов “Х” з Арутюновим. Моя провина не доведена, бо її немає.” Він упевнений, що аудіо- та відеодокази підтвердять його непричетність, а справу проти нього сфабрикували на замовлення. “Кому це вигідно? Подивіться на ботів у соцмережах, які роками ллють на мене бруд. Усе очевидно, ” – додав Рєзнік, натякаючи на політичних опонентів.
Поки проти секретаря міськради є конкретні докази – фото з грішми та записи зустрічей, справа проти Сергія Рєзніка тримається на порожніх звинуваченнях і виглядає як грубо зліплена фальшивка. Але поки суд не винесе вирок, за Конституцією обидва лишаються невинуватими.
Ми стежитимемо за розслідуванням і триматимемо вас у курсі – адже правда завжди виходить на світло.