Україна, яка вже четвертий рік веде виснажливу війну з російським агресором, раптом “знайшла” кошти на вибори. Заступник голови Центральної виборчої комісії Сергій Дубовик в інтерв’ю “РБК-Україна” заявив, що проведення майбутніх президентських, парламентських та місцевих виборів обійдеться державі щонайменше у 20 мільярдів гривень – і це з урахуванням усіх супутніх витрат, від логістики до безпеки. Ця цифра, за словами Дубовика, є “умовною”, але реальною – і вона жахає своєю масштабністю в час, коли кожна гривня на рахунку. Але ось парадокс: ще недавно президент Володимир Зеленський та його оточення запевняли, що вибори під час війни неможливі за Конституцією. То що змінилося? Чи, може, просто з’явилася політична воля – і гроші під неї?
Давайте розберемо цю ситуацію по кісточках, бо за блискучими заявами про “демократію” ховається гірка реальність: пріоритети влади, які ставлять політику вище за оборону. Спершу згадаймо, як усе починалося. У 2023-2024 роках, коли мали відбутися чергові парламентські та президентські вибори, Зеленський неодноразово повторював: воєнний стан робить їх неможливими. “Вибори на окупованих територіях не проводитимуться”, – заявив він нещодавно, підкреслюючи, що без контролю над усією країною та безпеки для виборців це просто фарс. І справді, Конституція забороняє вибори під час воєнного стану. Але тепер, у 2025-му, ЦВК раптом рахує мільярди на потенційні голосування. Чи це означає, що війна “скоро закінчиться”? Чи, може, влада готується до “контрольованих” виборів, де результат передбачуваний, а витрати – на плечах платників податків?
Але найгостріше питання – гроші. 20 мільярдів на вибори – це не просто цифра, це еквівалент кількох місяців фінансування Збройних Сил України. Поки Дубовик малює райдужні плани, реальність для армії – це хронічний дефіцит. У бюджеті на 2026 рік, ухваленому Верховною Радою, не передбачено підвищення зарплат військовим, попри обіцянки та протести. Експерти б’ють на сполох: “дірка” в армійському фінансуванні сягає 300 мільярдів гривень, з яких 180 – на зарплати. Голова оборонного комітету Верховної Ради визнає: у 2025-му бюджет на озброєння та тилове забезпечення склав лише 455 мільярдів, але реальні потреби значно більші. І це при тому, що половина українського бюджету – це кошти західних партнерів, які не можна витрачати на зарплати військовим через вимоги донорів.
Де ж логіка? Чому на вибори, які ще вчора були “неможливими”, гроші є, а на ЗСУ – постійний дефіцит? Рахункова палата фіксує порушення в оборонній сфері: затримки постачань, ризики недофінансування та залежність від міжнародної допомоги, яка може вичерпатися. Війна триває, а влада, здається, більше стурбована збереженням крісел, ніж фронтом. 20 мільярдів – це не абстракція: це тисячі дронів, бронежилетів чи артилерійських снарядів, яких бракує хлопцям на передовій. Поки політики рахують голоси, солдати рахують втрати.
Ця ситуація – не просто бюрократична помилка, а симптом глибшої кризи. Якщо влада дійсно хоче виборів, хай спершу забезпечить перемогу на фронті. Бо без сильної армії ніякі вибори не врятують країну від колапсу. Час переглянути пріоритети: ЗСУ – понад усе. Інакше ці 20 мільярдів стануть ще одним марним витрачанням у країні, де кожна гривня повинна йти на перемогу, а не на ілюзію демократії.