Гострий прогноз від The Economist малює похмуру картину: Трамп кидає Україну напризволяще, Європа тріщить по швах, а мир залишається мрією
На початку 2026 року світ входить у фазу глибокої геополітичної турбулентності. Британське видання The Economist у своєму щорічному спецвипуску «The World Ahead 2026» не тішить ілюзіями: війна в Україні затягнеться, мирна угода між Києвом і Москвою малоймовірна, а Дональд Трамп, повернувшись до Білого дому, радикально переформатує глобальний порядок. Народний депутат України Ярослав Железняк, посилаючись на цей прогноз, підкреслив ключові ризики — і вони справді лякають.
Центральний меседж The Economist: Трамп повністю зніме з США відповідальність за підтримку України. Америка, втомлена від багаторічних витрат, повернеться до ізоляціонізму «America First». Європа, яка вже стала головним донором Києва, опиниться перед неможливим вибором: різко наростити витрати на оборону, зберегти трансатлантичні зв’язки, стимулювати економіку та одночасно боротися з гігантськими бюджетними дефіцитами.
Але чи зможе ЄС це «витягнути»? Видання скептичне. Жорстка економія, необхідна для фінансування оборони, неминуче посилить соціальне невдоволення. А це — ідеальний ґрунт для ультраправих партій, особливо у Франції та Німеччині, де популісти вже дихають у спину традиційним елітам. Європа ризикує опинитися в пастці: або слабка підтримка України, або внутрішній політичний хаос.
Найгостріший удар по надіях — прогноз щодо фронту. The Economist прямо заявляє: конфлікт в Україні «продовжить тліти» протягом усього 2026 року. Жодних ознак швидкого врегулювання. Росія та Китай тестуватимуть рішучість Заходу «сірою зоною» провокацій — від Арктики до Південно-Китайського моря.
Цифри від суперфокастерів (експертів Good Judgment, які прогнозують на основі статистики та даних) ще безжальніші: 74% ймовірність, що мирної угоди між Україною та РФ не буде до 1 січня 2027 року. Це не просто думка — це холодний розрахунок, заснований на динаміці фронту, економічних санкціях та політичній волі сторін.
Поза Україною Трамп продовжить свою транзакційну дипломатію. На Близькому Сході він може стримувати Ізраїль від нової ескалації в Газі — крихкий мир там тримається саме на його непередбачуваності. Але в Азії картина темніша: задля великої угоди з Китаєм Трамп готовий пожертвувати Тайванем, поступившись Пекіну в «сірій зоні» впливу. Це не повномасштабна зрада, але сигнал: Америка більше не гарантує захист усім союзникам однаково.
Восени 2026-го — проміжні вибори в Конгрес США. Суперфокастери впевнені: демократи отримають більшість у Палаті представників, республіканці втримають Сенат. Але це не зупинить Трампа. Він керуватиме через укази, митну політику та прямий тиск — Конгрес стане другорядним.
Серед рідкісних позитивів — Угорщина. Суперфокастери дають високу ймовірність, що навесні 2026 року Віктор Орбан програє парламентські вибори. Його партія Fidesz може втратити більшість. Для України це потенційний прорив: Будапешт перестане блокувати європейську допомогу та інтеграцію Києва.
2026 рік стане тестом на виживання для України та Європи. Трамп переписує правила гри, Росія тисне, а Європа балансує на краю прірви між обороною та внутрішньою стабільністю. Мир залишається далеким горизонтом, а затяжна війна — найімовірнішим сценарієм. The Economist не дає ілюзій: у світі, де домінує непередбачуваність Трампа, слабкі платять найвищу ціну.
Чи витримаємо ми цей рік? Питання відкрите. Але одне ясно: пасивність — не варіант.