У маленькому Голованівську Кіровоградської області, на вулиці Соборній, стоїть будинок, який давно перестав бути просто домом. Це вже не адреса. Це острівець тепла посеред холоду, голоду і війни. Тут живе Світлана Ткачук — жінка, чиї руки годують, лікують, обіймають і ховають 461 пару очей, що дивляться на неї з вдячністю і надією.
Притулок «Чотири лапи» (а ще його називають «Котячий дім») — це не розкішний шелтер з грантовими стінами й опаленням. Це двір, вольєри, переобладнані сараї, кухня, де каші замерзають у мисках за лічені хвилини, коли на вулиці -18. І одна людина — Світлана, яка щодня прокидається з думкою: «Сьогодні знову треба вистояти».
З 2014-го, а особливо з повномасштабного вторгнення, вона врятувала понад 5000 тварин. П’ять тисяч душ, яких хтось викинув, забув, залишив помирати під обстрілами, на узбіччях чи просто на смітнику. Світлана не питає в них документів. Вона просто відкриває двері — і вони стають її дітьми.
461 — це сьогоднішня цифра. Близько 230 собак і стільки ж котів. Кожен має ім’я. Кожен має історію. Хтось приїхав з-під Бахмута в ящику, хтось вижив після ентериту, хтось дочекався, поки Світлана розгребе сніг, щоб принести їжу. Дехто вже пішов назавжди — і кожен такий відхід для неї як ніж у серце. Але вона встає і йде далі.
Вона робить це самотужки. Без штату працівників, без стабільного фінансування, без вихідних. Війна забрала в країни багато, але в Світлани забрала спокій — а бажання рятувати тільки посилила. Морози, відключення світла, ракети над головою, шалені ціни на корм — усе це не зупиняє її. Бо якщо вона зупиниться — зупиняться і вони.
«Коли ракети летять, а вітер пронизує до кісток, каша в мисках замерзає за хвилини. Але вони чекають. Вони вірять, що я прийду», — пише вона в одному з відео.
Її підтримують тисячі українців — хто гривнею, хто пакетом корму, хто репостом, хто добрим словом. Саме ці маленькі дії дають їй сили тримати цей величезний, хриплий, але живий організм під назвою «Чотири лапи». Бо Світлана давно вже не просто волонтерка. Вона — мама. Мама, яка не спить ночами, рахує останні мішки корму і молиться, щоб вистачило до завтра.
Коли питають, чому вона не здається, Світлана зазвичай мовчить або просто посміхається крізь втому. Але відповідь чути в кожному її русі: тому що ніхто інший не прийде. Тому що ці очі дивляться тільки на неї. Тому що любов — це не почуття, а щоденна робота.
І поки є хоч одна людина, готова простягнути руку, — 461 серцебиття продовжуватимуть битись.
Якщо ви захочете стати частиною цієї історії — просто напишіть їй. Або перекажіть хоча б 50 гривень. Або поділіться цим текстом. Бо іноді одна репостована новина рятує чиєсь завтра.
Світлано, низький тобі уклін. Ти не просто рятуєш тварин. Ти нагадуєш нам усім, що означає бути людиною.
Притулок «Чотири лапи», Голованівськ. Світлана Ткачук.
Телефон для зв’язку та допомоги: 097 518 88 39.
Реквізити — в її соцмережах:
TikTok @prytulok_4_lapy,
YouTube Ткачук Світлана «притулок чотири лапи»
Instagram: @koshkinn___dom