У той час, коли війна в Україні наближається до п’ятої річниці, а мільйони людей досі живуть у стані постійної невизначеності, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) оголосило про суттєве скорочення фінансових потреб на 2026 рік. Загальна сума, яку організація планує запросити для допомоги постраждалим від війни українцям — як всередині країни, так і за її межами — становить лише 614 мільйонів доларів США. Це на 23,6% менше, ніж планувалося на 2025 рік ($803,6 млн), і на чверть менше від початкових оцінок.
Офіційно в УВКБ пояснюють це “реалістичним переглядом пріоритетів” на тлі глобальної кризи фінансування гуманітарних програм. Але за цими сухими цифрами стоїть жорстка реальність: світ втомився від війни в Україні. Донори — передусім західні країни — скорочують внески, а ООН змушена робити болісні “життєво важливі вибори”, які безпосередньо впливають на життя мільйонів людей.
- У 2025 році план допомоги українцям був профінансований лише на 43,7% — зібрано $351,1 млн замість необхідних понад $800 млн.
- У 2026 році УВКБ планує охопити 2,1 млн людей безпосередньо в Україні та майже 482 тис. українських біженців за кордоном.
- З них $470 млн піде на внутрішні потреби (захист, тимчасове житло, грошова допомога, правова підтримка), а $144 млн — на допомогу за межами України (зокрема $64 млн — Молдова, $21,8 млн — Румунія, $18,4 млн — Польща).
Це скорочення відбувається на тлі рекордного глобального недофінансування ООН. Загальний гуманітарний заклик ООН на 2026 рік скоротили вдвічі — до $23 млрд замість $47 млрд роком раніше. UNHCR втратив до 35% бюджету, скоротив понад 5000 працівників і попередив, що 11 мільйонів людей по всьому світу можуть втратити доступ до базової допомоги.
Для України це означає, що навіть заявлені 2,1 млн отримають менше, ніж могли б, а реальна кількість тих, хто потребує допомоги, за оцінками ООН, сягає понад 10,8 млн осіб (включаючи 3,7 млн внутрішньо переміщених).
Високий комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді ще у 2025 році відкрито говорив про “раптовий, драматичний і безвідповідальний колапс іноземної допомоги”, який завдає “непотрібного болю”. Після повномасштабного вторгнення 2022 року Захід масово підтримував Україну — як фінансово, так і гуманітарно. Але за чотири роки:
- Змінилися політичні пріоритети (вибори в США, Європі, зміна адміністрацій).
- З’явилися нові кризи (Судан, Газа, М’янма), які конкурують за увагу донорів.
- Зростає “донорська втома” — суспільства в Європі та США дедалі частіше запитують: “Чому ми платимо вічно?”
Результат — системне скорочення внесків. США різко зменшили гуманітарну допомогу, ЄС перерозподіляє ресурси, а деякі країни взагалі заморозили програми для українців.
- Внутрішньо переміщені особи — особливо в прифронтових регіонах (Донецька, Харківська, Запорізька, Херсонська області), де нові обстріли постійно створюють хвилі евакуації.
- Біженці в Європі — особливо вразливі групи (жінки з дітьми, люди похилого віку, особи з інвалідністю), які вже вичерпали заощадження і залежать від грошової допомоги.
- Зимовий період — без належного фінансування опалювальний сезон 2026–2027 може стати ще важчим, ніж попередні.
Організація прямо визнає: “Потреби залишаються високими, а ресурсів — все менше”. Але без радикального збільшення фінансування доведеться різати програми — від грошової допомоги до ремонту тимчасового житла та психологічної підтримки.
Скорочення бюджету УВКБ на 2026 рік — це не просто цифри в таблиці. Це сигнал, що міжнародна солідарність з Україною, яка була потужною в 2022–2023 роках, нині слабшає. Війна триває, руйнування накопичуються, люди виснажуються — а донори відвертаються.
Мільйони українців — як всередині країни, так і в евакуації — опиняються в пастці: потреби не зменшуються, а підтримка стрімко падає. Без термінового перезавантаження фінансування гуманітарна криза в Україні ризикує стати хронічною — з усіма наслідками для стабільності регіону та Європи загалом.
Поки політики втомлюються від війни, люди на передовій і в біженських чергах продовжують платити за це найвищу ціну.