Підприємство, яке виграло один із найбільших тендерів 2025 року на постачання продуктів для Збройних Сил України (понад 1 млрд грн), опинилося в глибокій фінансовій кризі. Продукцію поставлено вчасно, військові частини прийняли все без зауважень — але з лютого 2025 року рахунки так і залишаються несплаченими. Постачальник фактично кредитує державу власними коштами, що призвело до критичного касового розриву.
За правилами Агенції оборонних закупівель (АОЗ / ДОТ), оплата відбувається лише через 90 днів після поставки. У воєнний час, коли обігові кошти потрібні щодня для закупівлі сировини, м’яса, круп, олії тощо — це не просто незручність, а пряма загроза існуванню бізнесу. Банки відмовляють у кредитах через величезне боргове навантаження, постачальники сировини подають до суду за прострочені платежі. Виконання чинного контракту висить на волосині.
Компанія змушена шукати порятунок за кордоном: ведуться переговори з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) про кредит з грантовою складовою, а також із катарським інвестиційним фондом для фінансування поставок саме для потреб української армії. Фактично — для виконання державного оборонного замовлення Україна змушена залучати іноземний капітал, бо власна система платежів паралізована.
Під загрозою — понад 500 робочих місць. Правоохоронні органи вже посилили увагу до ситуації, хоча в компанії стверджують, що всі звинувачення безпідставні й пов’язані саме з фінансовими труднощами через затримки МОУ.
Це не поодинокий випадок. Аналогічні проблеми переживають інші великі постачальники харчування для ЗСУ:
- ТОВ «Охтирка м’ясопродукт»
- ТОВ «Буський консервний завод»
- ТОВ «АДЕЛІН»
- ТОВ «Черкаський м’ясокомбінат»
Представники підприємств неодноразово зверталися до АОЗ, Міноборони та інших органів з вимогою змінити порядок авансування або скоротити відстрочку платежів. Відповіді — нуль. Ситуація залишається неврегульованою.
Поки ЗСУ воюють на фронті, тилова система забезпечення продовжує душити тих, хто їх годує. Замість вдячності та оперативних розрахунків — багатомісячні борги, які загрожують зупинкою постачань і масовими звільненнями. Якщо держава не може платити вчасно за вже поставлену продукцію — хто тоді буде ризикувати власними грошима, щоб годувати армію завтра?
Питання до Агенції оборонних закупівель і Міністерства оборони: скільки ще постачальників мають збанкрутувати, щоб система платежів нарешті запрацювала по-людськи?