15 лютого 2026 року детективи НАБУ зняли з потяга колишнього міністра енергетики та юстиції Германа Галущенка — прямо на кордоні, під час спроби втечі з України. Через добу йому вручили підозру за ч. 2 ст. 255 КК (участь у злочинній організації) та ч. 3 ст. 209 КК (легалізація коштів, одержаних злочинним шляхом). 17 лютого Вищий антикорупційний суд відправив його під варту до 15 квітня з альтернативою застави у 200 млн грн — хоча САП просила рекордні 425–456 млн грн. Галущенко — вже восьмий член злочинної організації бізнесмена Тимура Міндіча («Карлсон»), викритої в рамках масштабної операції «Мідас».
Це не просто черговий корупційний скандал. Це системний крах: людина, яку Володимир Зеленський називав «потужним міністром» і якій «повністю довіряв», очолювала енергетику майже 5 років (квітень 2021 — липень 2025), а потім ще й паралельно тримала важелі впливу на нову міністерку Світлану Гринчук, перебуваючи вже в Мін’юсті.
Ключовий елемент схеми «Мідас» — псевдо «Сигізмунд» і «Професор»
НАБУ та САП оприлюднили плівки, де Галущенко фігурує під кодовими іменами «Сигізмунд» і «Професор». За версією слідства, саме через його посаду та вплив злочинна група отримала контроль над «Енергоатомом», НКРЕКП, ОГТСУ та іншими ключовими гравцями енергетики. Схема «шлагбаум» дозволяла легалізувати десятки мільйонів доларів — за даними НАБУ, понад $112 млн готівкою пройшли через офшорні фонди (зокрема, створений ще у 2021 році на Ангільї). Галущенка залучили ще наприкінці 2020-го, коли він був віцепрезидентом «Енергоатому», а після призначення міністром вплив лише посилився.
Прокурор САП у суді: «За рахунок залучення Галущенка, Миронюка та Басова Міндіч і Цукерман отримали фактичний контроль над «Енергоатомом»». Навіть після переведення в Мін’юст у липні 2025-го Галущенко, за даними слідства, не втратив контролю над сектором.
Втеча, розкіш і звинувачення в держзраді
Затримання на кордоні — не випадковість. Джерела в НАБУ підтверджують: Галущенко намагався виїхати, коли справа вже «горіла». У суді він скаржився на «незаконне затримання», на холод у СІЗО (де «ніч не міг дочитати підозру») і на брак доказів: «Не встановлена особа, не встановлене місце, не встановлений спосіб передачі». Але плівки, обшуки та свідчення говорять протилежне.
Окрім корупції, лунають звинувачення в можливій державній зраді: зв’язки з нардепом-зрадником Андрієм Деркачем, тиск на детективів НАБУ, скандал з російськими реакторами з Болгарії (які намагалися проштовхнути в Україну). Син Галущенка навчався в елітній школі у Швейцарії, родина мешкала в розкішному будинку ексміністра-втікача Олександра Захарченка (арештований за корупцію). Все це — на тлі війни, блекаутів і мільярдних збитків енергосистеми.
Зеленський і «повна довіра»
Президент неодноразово називав Галущенка «потужним міністром», якому «повністю довіряє». Призначений у квітні 2021-го, він протримався до липня 2025-го — довше, ніж будь-який попередник за часи Зеленського. Навіть після переходу в Мін’юст вплив не зник: нова міністерка енергетики Світлана Гринчук фактично працювала під його «крилом».
Тепер це «довіра» обертається ганьбою: один з ключових гравців енергетичного сектору — під вартою за створення злочинної організації та відмивання сотень мільйонів. НАБУ називає його «ключовим елементом» схеми.
Урок для влади: довіра не рятує від СІЗО
Справа Галущенка — це не виняток, а правило нинішньої влади: посади в енергетиці та юстиції перетворювалися на джерело збагачення, а не на інструмент захисту країни. Війна триває, люди сидять без світла, а «довірені» міністри вивозили гроші офшорами та намагалися втекти.
Поки застава в 200 млн грн не внесена, Галущенко сидить у СІЗО. Але справжнє питання не в ньому одному: хто ще з «довірених» Зеленського чекає своєї черги? І чи вистачить у влади волі очистити систему, яку роками годували зсередини?
Джерела: НАБУ (t.me/nab_ukraine), САП, ВАКС (рішення від 17.02.2026), BBC News Україна, DW, «Українська правда», «Суспільне», «Радіо Свобода», «Слово і Діло» (лютий 2026).