Соціальні мережі знову в полум’ї. Чергове відео, яке рве душу: Кривий Ріг, Покровський район, 24 лютого 2026 року. Звичайна спроба «вручення повістки» переростає в криваву бійку. Штовханина, крики, ніж у руках цивільного — і постріл. Чоловік падає мертвим. Поруч — його син, військовозобов’язаний, у шоці. За свідченнями очевидців і першими публікаціями в локальних чатах — це був батько, який кинувся захищати сина від ТЦК.
Хто стріляв? За даними соцмереж — військовослужбовець ТЦК. Хто постраждав ще? Сам стрілець отримав ножове поранення від цивільного. Бійка переросла в перестрілку за лічені секунди. Поліція? Зникла, як завжди. Національна поліція в черговий раз або не втрутилася, або стояла осторонь, або (за словами свідків) фактично покривала дії ТЦК. Де були патрульні? Де були слідчі? Чому держава дозволяє, щоб її представники стріляли в людей на вулицях власних міст?
Це вже не поодинокі «інциденти». Це система, яка перетворила ТЦК на каральні загони, а вулиці — на поле бою. Кожне таке відео — це прямий подарунок Кремлю: «Дивіться, як українці самі себе вбивають». Кожне таке відео вбиває довіру до армії сильніше, ніж будь-яка російська ракета. Люди вже не бачать у призові обов’язок — вони бачать загрозу для себе, для дітей, для сімей.
Звичайно, що Мобілізація потрібна! Так. Війна не питає згоди. Але коли захист власної дитини закінчується кулею в груди — це вже не мобілізація. Це війна держави проти власних громадян.
Не «розбираємося», не «проводиться перевірка», а конкретні факти: хто натиснув на спусковий гачок? Чи був постріл на ураження? Чи відкрито кримінальне провадження за ст. 115 КК (умисне вбивство)? Чи понесуть відповідальність посадовці ТЦК, які довели ситуацію до летального результату?
Бо якщо держава не може провести мобілізацію без трупів на асфальті — це вже не оборона. Це самознищення.
Поки офіційні органи мовчать — суспільство кипить. І це мовчання тимчасове. Якщо відповіді не буде швидкої, жорсткої та публічної — наступне відео може стати не трагедією, а іскрою, яка підпалить все.
Ми вимагаємо негайних відповідей від:
- Національної поліції Дніпропетровщини
- Дніпропетровського ОВА та обласного ТЦК
- Міністерства внутрішніх справ
- Генерального штабу ЗСУ
- Офісу Президента
Україна воює за виживання. Але виживання не будується на страху перед власними «захисниками». Якщо ТЦК перетворюється на загрозу гіршу за ворога — то хто тоді ми?