П’ять тижнів тому, 28 лютого 2026-го, США та Ізраїль запустили операцію «Epic Fury» — масовані удари по Ірану. Мета була чіткою: знищити ядерну програму, розгромити ракетний потенціал, вбити керівництво режиму та спровокувати його падіння. Верховний лідер Алі Хаменеї та десятки високопосадовців були ліквідовані в перші години. Сотні ударів по Natanz, Fordow, військових базах. Світ чекав швидкого краху Тегерана. Натомість війна, яка мала стати «швидкою перемогою», перетворилася на стратегічний провал: Іран не зламали. Він став асиметрично сильнішим, а країни Перської затоки — Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Катар — тепер розплачуються кров’ю, нафтою та мільярдами доларів за чужу авантюру.
Вашингтон і Єрусалим обіцяли: «Іран буде декалітаризовано за тижні». Удари знищили частину ядерних об’єктів, ППО та командування. За даними США та Ізраїлю, загинуло понад 2076 іранців, поранено 26 500. Режим нібито мав розпастися. Трамп уже заявляв, що «найскладніше позаду» і стратегічні цілі «близькі до завершення».
Але реальність інша. Іран не капітулював. Корпус вартових Ісламської революції (IRGC) взяв владу в міцні руки. Ядерна програма пошкоджена, але не знищена — частина збагаченого урану була вивезена заздалегідь. Ракетний арсенал постраждав, проте Тегеран продовжує запускати сотні дронів і балістичних ракет по Ізраїлю та базам США.
Найголовніше — Іран отримав асиметричну зброю масового ураження: контроль над Ормузькою протокою. З березня 2026-го Тегеран фактично блокує протоку, через яку йде 20% світової нафти та значна частина LNG. Понад 2000 суден застрягли. Загрози атак на танкеры зробили прохід неможливим. Це не просто «блокада» — це економічна задуха для всього світу.
Війна, яка мала зламати режим, дала йому те, чого не було раніше:
- Пропагандистська перемога. «Ми вистояли проти США та Ізраїлю» — цей наратив працює всередині країни та в усьому «світу опору».
- Важіль глобального шантажу. Закриття Ормузу коштує світу мільярди щодня. Ціни на нафту стрибнули (Brent перевищував $120–200 за сценаріями). Трамп сам визнав: США «не потребують» цієї нафти, але вимагає від інших «взяти протоку і захистити її». Класичне «ми розбили — ви тепер самі розбирайтеся».
- Змушене об’єднання фронту. Навіть ослаблені проксі (Хезболла, хусити) продовжують відволікати увагу.
Іран не став сильнішим у класичному військовому сенсі. Але в сучасній війні, де дрони дешевші за ППО, а блокада протоки дорожча за будь-яку авіацію, — Тегеран отримав реальний вплив. Війна, яка мала стати його могилою, зробила його незамінним фактором глобальної нестабільності.
Найгірше становище саме в тих, хто цієї війни не хотів і не починав. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн і Катар отримали найпотужніші іранські удари — більше, ніж сам Ізраїль. Аеропорти, порти, нафтові об’єкти (Ras Tanura, Ras Laffan, Mina al-Ahmadi) пошкоджені. Пожежі, перерви в експорті, сотні перехоплених ракет і дронів щодня.
Економічні втрати — колосальні: від $120 до $194 млрд тільки для GCC. ВВП регіону падає на 3,7–6%. Туризм, авіація (Emirates, Qatar Airways), нерухомість — у кризі. А Трамп відкрито каже: «Країни, які залежать від Ормузу, повинні самі його взяти. Ми допоможемо, але ви — попереду». Дехто в Білому домі навіть обговорює, щоб арабські країни «оплатили» війну, як у 1991-му.
Гульфські джерела в Reuters і CNN прямо говорять: «Це не наша війна. Ми не хотіли цього конфлікту, але платимо за нього безпекою та економікою». ОАЕ, які отримали найбільше ударів, уже готуються до силового відкриття протоки. Кувейт називає блокаду «економічною блокадою» і попереджає про «доміно-ефект» для всього світу.
Це класична зрада союзників. США десятиліттями продавали «oil for security» — нафту в обмін на захист. Тепер, коли прийшов рахунок, Вашингтон каже: «Розбирайтеся самі».
Війна, яка мала стати тріумфом «шоку і трепету», стала класичним прикладом стратегічного самогубства. Іран не зламали — він отримав важіль, якого ніколи не мав. Країни Перської затоки, які десятиліттями фінансували американську присутність, тепер під обстрілами і з економікою в руїнах. А весь світ платить вищими цінами на бензин, газ і добрива.
Трамп може скільки завгодно говорити про «завершені цілі». Реальність кричить інше: авантюра США та Ізраїлю зробила Іран сильнішим у новій реальності асиметричної війни, а головними лузерами залишила тих, хто просто хотів спокійно качати нафту.
Поки Ормузька протока закрита, а ракети летять над затокою, одне очевидно: війна, яку розпалили в Вашингтоні та Єрусалимі, тепер коштуватиме дорого не тільки Ірану. Вона вже коштує дорого всім.
І якщо хтось досі вірить у «швидку перемогу», то час прокидатися. Рахунок уже надіслано — і платити за нього доведеться не тільки Тегерану.
Джерела: Britannica, Reuters, Al Jazeera, CNN, The New York Times, Wikipedia