У Самарівському (колишньому Новомосковському) районі назріває гучний земельний скандал, який має всі шанси стати черговим символом системної безкарності у сфері розпорядження природними ресурсами. Йдеться не просто про ділянку землі — мова про частину унікальної природної території регіонального ландшафтного парку «Самарські плавні», яка опинилася у приватних руках за схемою, що викликає серйозні запитання.
За даними слідства, майже 4 гектари території, що належать до земель водного фонду, були передані у приватну власність під виглядом ведення особистого селянського господарства. Ключовий момент — зміна цільового призначення ділянки. Саме цей юридичний маневр дозволив вивести землю з категорії, яка має особливий режим захисту, у площину, де її можна використовувати фактично на власний розсуд.
Фактично йдеться про острів — частину екосистеми, яка не просто має природоохоронний статус, а й виконує важливі функції у підтриманні водного балансу регіону. І саме цей острів, за дивним збігом обставин, опинився у приватній власності.
Дніпропетровська обласна прокуратура вже звернулася до суду з вимогою повернути земельну ділянку у власність громади. Провадження відкрито, але ключове питання — як взагалі стало можливим відчуження землі з таким статусом?
Чи були дотримані всі процедури? Хто погоджував зміну цільового призначення? І головне — чи не йдеться про класичну схему «узаконення» дерибану через рішення, ухвалені «у тиші кабінетів»?
Фахівці з екології б’ють на сполох. «Самарські плавні» — це не просто зелена зона, а складна природна система, яка забезпечує очищення води, збереження біорізноманіття та захист від підтоплень.
Втручання у такі території, особливо з перспективою господарської діяльності, може мати ланцюгову реакцію:
- погіршення якості води у річковій системі;
- знищення середовищ існування для десятків видів флори і фауни;
- підвищення ризиків сезонних підтоплень населених пунктів.
Інакше кажучи, мова не лише про землю — мова про безпеку людей і майбутнє екосистеми.
Попри резонанс, місцева влада поки що не демонструє відкритої позиції. Жодних чітких пояснень щодо механізму передачі землі, відповідальних осіб чи внутрішніх перевірок — немає.
Це породжує логічні запитання:
- Хто підписував документи?
- Чи були проведені екологічні експертизи?
- Чому громада дізнається про такі рішення постфактум?
Подібні історії вже неодноразово траплялися в Україні: землі природоохоронного або водного фонду «перекваліфіковуються», після чого опиняються у приватних руках. І щоразу це пояснюється або «помилкою», або «правовою колізією».
Але в даному випадку важко повірити у випадковість. Надто вже чітко виглядає послідовність дій: зміна статусу — оформлення — передача.
Судовий процес стане ключовим тестом — не лише для конкретної справи, а й для всієї системи контролю за використанням природних ресурсів. Якщо ділянку повернуть громаді, це стане прецедентом. Якщо ж ні — сигналом, що навіть природоохоронні території не захищені від «тихого» розподілу.
У цій історії важливо не лише знайти винних, а й зламати сам механізм, який дозволяє перетворювати острови заповідної природи на приватні угіддя.
Бо сьогодні — це острів у «Самарських плавнях». А завтра — може бути будь-яка інша частина природної спадщини, яка мовчки перейде з рук громади у приватні володіння.