Український фронт знову оголює не лише героїзм, а й системні провали та знищення український чоловіків за наказом. Історія, яка останніми днями шириться соцмережами, — не про окремий випадок. Це — сигнал тривоги. Який на жаль, ніхто не хоче бачити!
Днями в соцмережах Facebook, одразу кілька дописувачів повідомили, що декілька бійців 14-ї бригади, які були прикріплені до 30-ї бригади та перебувають на позиціях, уже непритомніють через відсутність їжі й води. Низка дописувачів поширила фотографії цих виснажених військовослужбовців. Тисячі українців відреагували на ситуацію та залишили в соцмережах різні за змістом коментарі.
Один з активістів, Антон Гура, опублікував звернення, яке було адресовано йому та в якому йдеться про те, що начебто ці хлопці змушені їсти дощових черв’яків.
За свідченнями родичів військових, бійці однієї з бригад ЗСУ могли залишатися без їжі до 17 днів. Без води. Без належного зв’язку. Без можливості навіть повідомити, що вони на межі виживання. Дружина одного з цих військових, Анастасія С., у коментарі для ТСН.ua розповіла: «Хлопці пішли на позиції. Мій чоловік воює від 26 лютого 2022 року, перебуває на позиції дев’ятий місяць, інші — також по 9, 10, 12 місяців».
Дружина одного з військових, Анастасія, у коментарі для ТСН розповіла деталі, від яких холоне кров.
Її чоловік воює з перших днів повномасштабного вторгнення — з 26 лютого 2022 року. Уже дев’ятий місяць без ротації він перебуває на позиціях. Його побратими — по 9, 10, а дехто й по 12 місяців.
Але найбільше вражає не тривалість служби, а умови.
«Коли хлопці заходили на позиції, важили понад 80–90 кг, а зараз — близько 50. Вони просто виснажені. Вони непритомніють», — каже жінка.
За її словами, через відсутність стабільного зв’язку військові фактично відрізані від світу. Посилки від рідних — рідкість або взагалі неможливі.
Проблеми з продовольством, як стверджують родичі, почалися ще в грудні минулого року.
«Кричали по рації — їх не чули»
Опис ситуації звучить як свідчення з оточення, але мова йде про діючі позиції:
- після скидання їжі — до 15 днів без постачання;
- наступні «поставки» — і знову 10 днів голоду;
- рекорд — 17 днів без їжі взагалі.
«Вони кричали, благали: немає їжі, немає води. По раціях їх не чули або не хотіли чути», — передає слова чоловіка Анастасія.
Ці слова — не просто емоція. Це потенційне свідчення серйозного збою в логістиці або управлінні підрозділами.
Фото, які не можна ігнорувати
У соцмережах уже з’явилися фото виснажених військових, яких пов’язують із 14-ю бригадою, прикріпленою до 30-ї. На знімках — люди, які більше схожі на тіні самих себе: різко схудлі, знесилені, з очевидними ознаками фізичного виснаження.
Це не просто картинка для стрічки. Це — доказ того, що проблема або існує, або потребує негайного спростування на найвищому рівні.
Реакція Міністерство оборони України: обережні формулювання
У Міноборони заявили, що ситуація перебуває «на контролі»:
«Командир 14-ї бригади взяв питання на контроль. Намагаються вирішити питання із забезпеченням і заміною. До такого не має доходити, але обстановка на фронті буває критичною».
Це формулювання залишає більше питань, ніж відповідей.
- Чому проблема виникла?
- Чому вона триває місяцями?
- Чи є це поодиноким випадком чи системною проблемою?
- Хто несе відповідальність?
▪️Цим командуванням приховувався реальний стан справ, було втрачено певну кількість позицій та допущено низку прорахунків щодо забезпечення військовослужбовців;
▪️Нове командування бригади та корпусу вживає всіх можливих заходів для нормалізації ситуації та налагодження забезпечення військовослужбовців на бойових позиціях;
▪️За наявності сприятливих умов, буде здійснена негайна евакуація наших воїнів.Масштаб, який може виявитися значно більшим
За словами Анастасії, з родичами цих військових зв’язуються інші жінки. І їхні історії — схожі. Крім цього, вона наводить слова свого чоловіка, який дивувався тому, що їжа й вода доставлялися на гіршу позицію. «Туди все доставлялося, а нам — ні», — передає його слова Анастасія. Водночас вона додає, що хлопцям на позиціях доводилося пити дощову воду та їсти сніг, але інформацію активістів про те, що військовим доводилося їсти дощових черв’яків, вона не підтверджує.
«Чоловіки нам про це не казали. Кожен чоловік хоче, щоб дружина була у спокої», — каже Анастасія.
Це означає, що мова може йти не про одну ділянку фронту і не про один підрозділ.
Якщо ці факти підтвердяться — це вже не інцидент. Це — системний провал забезпечення, який може коштувати життів.
Війна не списує байдужість
Українські військові вже довели: вони здатні витримувати надлюдські навантаження. Але навіть найсильніша армія не може воювати без базових речей — їжі, води, ротації.
Героїзм не має підміняти системну роботу.
І поки одні тримають фронт, інші зобов’язані тримати відповідальність, а влада та міністерство оборони не закривати очі.
Бо 17 днів без їжі — це не про війну. Це про те, що хтось десь не зробив свою роботу.
І за це доведеться відповідати.
