На Рівненщині працівники територіальних центрів комплектування побили 17-річного хлопця металевою палицею. Підлітка з численними травмами госпіталізували. Поліція відкрила кримінальне провадження.
Цей випадок — не «перегин на місцях» і не «випадковість». Це закономірний результат системи, яка роками працює за принципом «мета виправдовує засоби», а на практиці виправдовує будь-яке насильство.
Сімнадцятирічний хлопець. Неповнолітній. Металева палиця в руках дорослих чоловіків у формі. Уявіть собі цю картину. Це не війна з ворогом. Це війна з власним населенням, точніше — з його молодим поколінням, яке не може дати здачі чи втекти.
Де була ця «металева рішучість», коли росіяни перли на Київ, Харків чи Запоріжжя? Чому відвага працівників ТЦК з’являється виключно в глибокому тилу проти беззбройних хлопців, студентів і цивільних? Чому їхня єдина бойова операція — це облави, побиття і залякування?
Система ТЦК давно перетворилася на державу в державі. Зелений коридор для одних, полювання на інших. Безкарність породжує звірів. Сьогодні б’ють 17-річного — завтра візьмуться за 16-річного. А післязавтра вже не питатимуть навіть документів. Просто «мобілізаційний захід».
Поліція відкрила провадження — чудово. Але ми вже сотні разів бачили, як такі справи тихо спускають на гальмах, а винних переводять в інший район «для продовження служби». Кілька гучних заяв — і знову тиша, поки не з’явиться новий понівечений хлопець.
Час називати речі своїми іменами: це не армія, а каральні загони. Не мобілізація, а полювання на людей. Не захист країни, а імітація діяльності за рахунок залякування і фізичної розправи над власним народом.
Поки влада робитиме вигляд, що «окремі порушення» не є системними, поки міністр оборони та Генштаб продовжуватимуть захищати честь мундира замість чесно визнати провал реформи ТЦК — такі випадки будуть повторюватися. І кожного разу з більшою жорстокістю.
Хлопця вже поклали в лікарню. Питання до влади просте: скільки ще українських підлітків має лягти під палиці «своїх», щоб ви нарешті навели порядок?
Суспільство має право знати прізвища виконавців, їхніх командирів і тих, хто покриває цей свавілля. Бо якщо сьогодні ми мовчимо про 17-річного на Рівненщині — завтра прийдуть по наших дітей.
І тоді вже не буде кому захищати країну. Бо її «захисники» будуть зайняті побиттям власного народу.