Поки українські військові тримають фронт, а країна намагається виживати в умовах війни, в тилу місцеві князьки остаточно втратили береги. 12 травня 2026 року в Світловодській міській раді на Кіровоградщині стався черговий гучний скандал, який міг би виглядати як сцена з кримінальної хроніки 90-х, якби не відбувся в державній установі під час повномасштабної війни.
За даними місцевих ЗМІ та офіційного повідомлення міськради, перший заступник міського голови Сергій Савич у своєму кабінеті відкрив вогонь із травматичної зброї. Конфлікт виник між ним та секретарем міської ради Максимом Бакуменком. Результат — двоє поранених. Працівників і відвідувачів терміново евакуювали, на місці працює поліція.
Савич, за свідченнями очевидців, протягом дня поводився агресивно, сипав погрозами та лайкою. А в якийсь момент перейшов від слів до куль. Класичний портрет посадовця, який звик, що в своєму кабінеті він — бог і цар, а решта — просто фон.
Людина з багатою біографією для маленького міста. Лікар, колишній в.о. головного лікаря Світловодської ЦРЛ, член партії «Свобода», депутат, управлінець. У мирний час — активний учасник місцевих розборок, судових тяжб і публічних заяв. Під час війни — один із тих «тиловиков», які продовжують керувати, розподіляти кошти і, як виявляється, розв’язувати конфлікти за допомогою пістолета.
Тепер цей чоловік, який мав би бути взірцем для громади, влаштовує стрілянину в серці міської влади. І це не побутова сварка між сусідами. Це конфлікт всередині виконавчої влади міста, де один високопосадовець стріляє в іншого.
Світловодськ — не виняток, а чергове правило. Українські мерії та ради вже давно перетворилися на феодальні вотчини, де панує кланова логіка, розподіл бюджетних потоків і відчуття повної безкарності. Бійки на сесіях, гранати в залах засідань, корупційні скандали, погрози — усе це стало сумною нормою.
Війна тільки посилила цей розпад. Поки одні гинуть на фронті, інші в тилу ділять посади, тендери та вплив. І коли аргументи закінчуються, в хід йде травматична зброя. А завтра може бути й бойова.
Особливо цинічно це виглядає на тлі постійних закликів влади до єдності, «європейських стандартів» і «реформ». Які реформи, коли заступник мера стріляє в секретаря ради серед білого дня в державній установі?
Питання без відповідей
- Як людина з таким рівнем емоційного контролю та агресії взагалі опинилася на посаді першого заступника міського голови?
- Хто дозволив носити зброю в кабінеті міськради?
- Чи буде реальне покарання, чи знову все спишуть на «емоційний зрив», «конфлікт характерів» і «травматичну зброю»?
Поліція вже відкрила провадження. Суспільство чекає не просто «розслідування», а жорсткого, показового покарання. Бо якщо Савичу це зійде з рук — завтра стрілятимуть у інших радах, виконкомах і кабінетах.
Це не просто «інцидент у Світловодську». Це чергове дзеркало, в якому відображається вся система місцевої влади України: слабка, корумпована, агресивна і повністю відірвана від реальності простих людей.
Поки в меріях лунатимуть постріли, а не дебати, доти говорити про нормальну країну — марно. Час закінчувати цей цирк. Громада Світловодська, як і вся Україна, заслуговує на владу, яка працює, а не стріляє.