Біль, який неможливо втамувати, і пустота, яку нічим не заповнити… Чорна крила розпачу знову огорнули нашу громаду. На щиті, до рідного дому, повертається наш земляк, відважний Захисник України Андрій Коношенко.
Він пішов у бій, щоб ми могли бачити світанок. Він тримав небо над нами, але сам став його частиною. 11 травня 2025 року під час виконання надскладного бойового завдання на запеклій Донеччині серце мужнього воїна зупинилося. Зупинилося заради того, щоб продовжували битися мільйони інших українських сердець.
Андрій був одним із тих, на кому тримається наша земля. Людина з великим серцем, честю та невимовним занепокоєнням за долю своєї Батьківщини. Він віддав найдорожче — своє молоде життя, — захищаючи наші домівки, наші родини та наше майбутнє від підступного ворога.
«Герої не вмирають, — кажуть у народі. Але як же боляче відпускати їх у вічність…»
Уся громада схиляє голови у глибокій скорботі. Висловлюємо найщиріші співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Андрія. Жодні слова розради не зможуть загоїти цю страшну рану у ваших душах, але знайте: ми поділяємо цей невимовний біль разом із вами. Подвиг Андрія назавжди викарбуваний у пам’яті кожного з нас.
Громадо, наш святий обов’язок — гідно зустріти та провести в останню путь нашого Титана, який закрив нас собою від ворожих куль.
-
Дата: Вівторок, 2 червня
-
Час: 11:00
-
Місце: село Піщанка
Прийдіть, принесіть живі квіти, схиліть коліна в знак безмежної вдячності. Нехай наша молитва і людська шана стануть для нього дорогою до світлого Царства Небесного.
Вічна пам’ять і доземний уклін Тобі, Герою. Ти тримав оборону на землі — тепер захищатимеш нас із небес… 🕯