Соціальні мережі вже давно перетворилися на сучасний Колізей, де заради великого пальця вгору та заповітного репосту в хід іде все: від особистого життя до здоров’я власних дітей. Проте останнім часом український сегмент Instagram та TikTok усе частіше стрясають скандали, пов’язані з відвертою жорстокістю. Новий прецедент у місті Самар (колишній Новомосковськ), що на Дніпропетровщині, став черговим тривожним дзвіночком для всього суспільства.
Блогерка з міста Самар виклала в сториз «миле» домашнє відео, яке миттєво обернулося репутаційною катастрофою. На кадрах — її маленька дитина, яка під час гри душить кошенят, тягає їх за шию і відверто знущається з беззахисних тварин. Мати в цей момент не робить зауваження, не забирає кошенят і не пояснює, що це живі істоти. Вона… тримає телефон і фокусує кадр. Бо кошенята в її системі координат — це не життя, яке потребує захисту, а безкоштовний реквізит для підняття охоплень.
Цей випадок — не поодинока помилка однієї жінки. Це діагноз цілій індустрії дрібного та середнього блогінгу, де моральні орієнтири стираються під тиском алгоритмів. Чому доросла людина, яка має оберігати свою дитину від жорстокості, а тварин — від знущань, стає співучасником?
-
Емоційна тупість заради контенту: У гонитві за «живим» і «безпосереднім» контентом блогери втрачають здатність до емпатії в реальному часі. Якщо це принесе коментарі (навіть хейтерські) — значить, відео має право на життя.
-
Тваринний інструменталізм: Домашні улюбленці в соцмережах стали аналогами брендових сумок чи красивих локацій. Їх заводять під колір інтер’єру, використовують для фотосесій, а коли камери вимикаються — вони залишаються наодинці з дитячою жорстокістю чи байдужістю.
Зоозахисні організації зреагували миттєво — наразі готується офіційна заява до поліції. І це єдино правильний шлях. Суспільство має чітко розділяти: дитина в силу віку та несформованої психіки дійсно може не усвідомлювати, що завдає болю. Малюк пізнає світ тактильно і часто копіює те, що бачить або що йому дозволяють.
Але вся відповідальність — і моральна, і кримінальна — лежить виключно на батьках. Якщо дитина не розуміє, що кошеняті боляче, завдання матері — зупинити гру в ту саму секунду, забрати тварину і суворо пояснити правила поведінки. Коли ж замість виховного процесу вмикається режим відеооператора, це означає, що жорстокість легітимізується самими батьками. Так виростає покоління, для якого чужий біль — це просто вдалий кадр.
Україна вже кілька років поспіль намагається адаптувати своє законодавство до європейських стандартів гуманності. Нагадаємо, що за жорстоке поводження з тваринами в нашій країні передбачена не лише адміністративна, а й кримінальна відповідальність (ст. 299 ККУ). За умови, якщо дії вчиняються у присутності малолітньої дитини, або публічно поширюються, винуватцям може загрожувати реальне обмеження або навіть позбавлення волі.
Публікація таких відео в мережі — це прямий доказ правопорушення, задокументований самими ж авторами.
Історія в Самарі має закінчитися не просто видаленням сториз чи закриттям профілю «від гріха подалі». Вона має стати показовим кейсом.
-
По-перше, поліція та ювенальна превенція мають провести перевірку умов виховання дитини та ставлення до тварин у цій родині.
-
По-друге, має нарешті запрацювати інститут репутації. Бренди, які співпрацюють з такими блогерами, місцеві рекламодавці та підписники мають чітко продемонструвати: спонсорувати байдужість і жорстокість ніхто не буде.
Тварини здатні відчувати біль, страх, стрес і розпач так само, як і люди. Вони не можуть написати заяву в поліцію або поскаржитися на порушення своїх прав. Саме тому за них маємо заступатися ми. А блогерам, які втратили межу між реальністю та віртуальними лайками, пора нагадати: за межами екрана телефона існує закон, законність і банальна людська совість.