Київ, 14 липня 2026 року. Герман Сметанін, генеральний директор АТ «Українська оборонна промисловість» (колишній «Укроборонпром»), оголосив про свою відставку. Для багатьох це не стало несподіванкою — радше логічним фіналом історії, в якій потужний державний концерн знову продемонстрував системні проблеми з безпекою, відповідальністю та прозорістю.
Сметанін, якого не раз позиціонували як «молодого, ефективного та незламного» менеджера, залишив посаду саме після резонансного інциденту в Вишневому на Київщині. Нагадаємо: вночі 6 липня російська ракета влучила в об’єкт, де зберігалися боєприпаси одного з підприємств «Укроборонпрому». Сталася потужна детонація, яка спричинила значні руйнування в житловому секторі. За словами прем’єр-міністра, це стало одним з найбільш руйнівних ударів по цивільній забудові за весь період повномасштабної війни.
Найгостріше в цій історії — не сам приліт, а те, що передувало йому. Влада та керівництво «Укроборонпрому» не відразу визнали очевидне: боєприпаси зберігалися в жилому кварталі, всупереч усім інструкціям, нормам безпеки та законодавству України. Лише після публічного розголосу, заяв Президента Володимира Зеленського та початку кримінального провадження концерн почав діяти.
Президент прямо вказав: посадовці, які допустили таке розміщення складів, відомі. Було звільнено керівників двох державних підприємств, причетних до порушень правил зберігання. Однак головна фігура — сам гендиректор — протримався ще тиждень. І лише тепер, коли тиск став незносним, Сметанін заявив: «Для мене було честю очолювати найбільшу оборонну компанію України». Честь, яка закінчилася детонацією в передмісті столиці.
Це не перший скандал навколо «Укроборонпрому». Концерн, який має забезпечувати армію боєприпасами та технікою в умовах війни, неодноразово критикували за непрозорість, корупційні ризики та слабкий контроль. Зберігання вибухонебезпечних запасів у густонаселеному районі Вишневого — це не просто порушення. Це пряма загроза цивільному населенню, евакуація сотень людей, поранені, зруйновані будинки та колосальні ризики для столиці.
Чому боєприпаси опинилися саме там? Хто саме схвалив таке розміщення? Чи були ігноровані попередження? Ці питання залишаються без відповідей. Замість повної прозорості — чергові звільнення «стрілочників» і відставка топ-менеджера, який позиціонував себе як «потужний і незламний».
Сметанін уже вдруге очолював концерн. Його попередні каденції теж супроводжувалися гучними заявами про реформи, але реальність, як бачимо, інша. В умовах війни, коли кожен склад боєприпасів на вагу золота, такі інциденти не просто прикрі помилки — це питання національної безпеки.
Відставка Сметаніна — це не кінець історії, а лише її черговий епізод. Суспільство має право знати:
- Повні результати розслідування вибуху в Вишневому.
- Хто персонально відповідав за вибір локації складу.
- Які саме інструкції та норми були порушені.
- Чи буде реальне покарання, а не лише «кадрові рішення».
Поки що ми бачимо знайомий сценарій: гучний інцидент — запізніле визнання — звільнення — і тиша. Війна не терпить такого менеджменту. Українські військові потребують не «потужних облич», а реальної ефективності, жорсткого контролю та нульової толерантності до порушень, які ставлять під загрозу життя цивільних.
Герман Сметанін пішов. Питання — чи піде нарешті система, яка дозволяє таке? Час покаже. А поки що жителі Вишневого розбирають завали, а країна знову вимагає відповідей.