Паспорт РФ у кишені та 1,3 млн грн «бойових» на рахунку: як підполковник ЗСУ «воював» разом із цивільною дружиною

Паспорт РФ у кишені та 1,3 млн грн «бойових» на рахунку: як підполковник ЗСУ «воював» разом із цивільною дружиною

Запоріжжя, липень 2026 року. Поки тисячі українських захисників тримають позиції під ворожим вогнем, отримуючи копійки «бойових» і ризикуючи життям щодня, деякі «тилові стратеги» знайшли значно комфортніший спосіб «служити» Батьківщині. Державне бюро розслідувань викрило чергову ганебну схему: заступник командира військової частини на Запоріжжі та його цивільна дружина, яка до 2026 року мала паспорт РФ, майже три роки незаконно отримували зарплату та бойові виплати. Загальна сума — майже 1,3 мільйона гривень державних коштів.

Це не просто корупція. Це зрада довіри суспільства, яке віддає останнє на підтримку армії, і пряма загроза національній безпеці в умовах повномасштабної війни.

За версією слідства, жінка формально перебувала на службі, але фактично не виконувала жодних бойових завдань. Підполковник, користуючись службовим становищем, приховував її відсутність у підрозділі, підписував фіктивні документи та забезпечував регулярне нарахування виплат. Зарплата, «бойові» — усе йшло як по маслу, поки ДБР не розкрило махінації.

Особливо цинічно звучить деталь з біографією «військовослужбовця». До 2026 року вона була громадянкою Російської Федерації. Після отримання українського громадянства російський паспорт чомусь не здала. Чинний документ країни-агресора в родині заступника командира частини — це вже не просто недогляд. Це червоний прапор для контррозвідки.

Обом фігурантам повідомлено про підозру. Статті Кримінального кодексу передбачають до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Але чи вистачить цього, щоб відновити справедливість?

На жаль, цей випадок — не виняток, а ланка в ланцюгу подібних скандалів, які регулярно потрясають суспільство під час війни. ДБР та інші органи постійно фіксують схеми з фіктивними «бойовими», коли штабні працівники, родичі та «свої люди» отримують доплати, призначені для тих, хто реально перебуває «на нулі». Запоріжжя, на жаль, вже стало одним із «гарячих» регіонів таких розслідувань.

Поки справжні бійці скаржаться на затримки виплат, недоукомплектовані підрозділи та бюрократичний хаос, окремі офіцери перетворюють армію на сімейний бізнес. Це не лише крадіжка грошей. Це підрив морального духу війська. Як солдат на передовій має вірити командуванню, коли бачить, що дружина тилового начальника «воює» за 1,3 млн, сидячи вдома?

Особливо гостро питання стоїть щодо осіб з російським громадянством або зв’язками. У країні, де триває війна за виживання, наявність чинного паспорта РФ у людини, яка отримує доступ до військових ресурсів і коштів, — це не просто порушення. Це потенційна загроза.

Причини очевидні:

  • Недосконалий контроль за нарахуванням виплат.
  • Корупційні схеми всередині частин.
  • Низька відповідальність командирів.
  • Загальна втома суспільства від війни, яка дозволяє таким історіям «розчинятися» в інформаційному потоці.

Кожна така справа — це удар по репутації ЗСУ. Суспільство, яке збирає на дрони, аптечки та автівки, має право вимагати: де кожна копійка бюджетних мільярдів? Хто контролює, щоб «бойові» йшли саме тим, хто воює, а не їхнім цивільним «партнерам»?

Цей скандал має стати не просто черговою новиною, а каталізатором системних змін:

  • Жорсткий аудит виплат у всіх частинах, особливо тилових і управлінських.
  • Повна люстрація та перевірка на лояльність осіб з подвійним громадянством або російським минулим у лавах ЗСУ.
  • Максимальна публічність розслідувань — щоб кожен потенційний «схемник» розумів: ДБР не спить.
  • Підвищення відповідальності командирів за підлеглих.

Підполковник і його дружина — це не просто два підозрюваних. Це симптом глибшої хвороби, яку треба лікувати жорстко і безкомпромісно. Поки на фронті гинуть найкращі, тилові «герої» з російськими паспортами не мають права розкрадати армію.

Держава, яка хоче перемогти, повинна очиститися від таких паразитів. Інакше довіра суспільства до армії та влади остаточно зруйнується. А без довіри — немає перемоги.

ДБР зробило свою роботу. Тепер слово за судом і суспільством.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *