Поки Україна п’ятий рік живе у війні, а тисячі військових щодня ризикують життям, у місті Самар, схоже, є люди, для яких закон і встановлені обмеження не мають жодного значення. Родина Гуртових, як вважають багато містян, давно звикла жити за власними правилами.
19 липня на міському пляжі Самара Богдан Гуртовий влаштував небезпечні перегони на водяному мотоциклі. І це попри те, що використання таких плавзасобів під час воєнного стану заборонене. На великій швидкості він пролетів поблизу дітей, відпочивальників та спортсменів, які перебували у воді. Наслідки могли бути трагічними, але людей врятував випадок — гідроцикл на повному ходу врізався у дерев’яний місток.
Цього разу постраждала лише споруда. Наступного разу ціною чужої безвідповідальності можуть стати людські життя.
Втім, така поведінка для Богдана Гуртового не є чимось новим. Його ім’я вже неодноразово звучало у скандальних історіях, які зрештою не мали для нього серйозних наслідків. Серед них — керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння з ДТП та резонансний випадок побиття жінки, який, за словами місцевих жителів, намагалися тихо зам’яти.
Чому так відбувається? Мешканці Самара відповідь знають давно. Батько Богдана — керуючий справами Самарівської районної ради Ігор Гуртовий. Його ім’я роками фігурує у кримінальних провадженнях, пов’язаних із так званою «земельною мафією» та схемами із захоплення Самарських лісів і островів. Саме тому багато хто вважає, що молодший Гуртовий почувається абсолютно безкарним.
Не менш гучним став і продаж історичного комплексу площею 2750 квадратних метрів на вулиці Гетьманській, 12. Майно було реалізоване за 15,7 мільйона гривень, хоча його вартість оцінювали приблизно у 30 мільйонів. Наслідком цієї угоди стало виселення з будівлі соціальних служб, Пенсійного фонду та ветеранських організацій.
Картина, яку бачать мешканці міста, виглядає доволі показово: батько опиняється у центрі гучних майнових історій, а син регулярно потрапляє у скандали, після яких так і не несе відчутної відповідальності.
19 липня трагедії вдалося уникнути лише тому, що удар прийняв на себе дерев’яний місток. Але скільки ще Самару доведеться покладатися на випадок? І хто відповідатиме, якщо наступного разу на місці містка опиниться людина?
Саме на ці питання тепер повинні дати відповідь правоохоронні органи. Адже йдеться вже не лише про один небезпечний інцидент, а про відчуття безкарності, яке, на думку багатьох мешканців, роками лише зміцнюється.