Поки прифронтова реальність щодня нагадує про себе тривогами та вибухами, жителі Самарівського району залишаються абсолютно незахищеними перед обличчям смертельної небезпеки. Питання облаштування безпечних укриттів, яке мало б стати абсолютним пріоритетом для районної влади, у кабінетах чиновників перетворилося на прибутковий бізнес. Замість того, щоб будувати захисні споруди та дбати про збереження людських життів, керівництво Самарівської районної ради демонструє демонстративну байдужість і цинічну бездіяльність.
Головним бенефіціаром та архітектором цієї злочинної бездіяльності є Ігор Гуртовий – керуючий справами виконавчого комітету Самарівської районної ради. Людина, яка за посадовою інструкцією зобов’язана координувати роботу та забезпечувати вирішення життєво важливих для району завдань, на практиці зосередилася на зовсім інших «проєктах». Поки мешканці населених пунктів району намагаються знайти хоч якесь укриття під час обстрілів, бюджетні мільйони, передбачені на безпеку, безслідно зникають.
Схема збагачення чиновників на чолі з Гуртовим вражає своєю цинічністю. Кошти платників податків та цільові субвенції, які мали б перетворюватися на бетонні модульні укриття, посилені конструкції та безпечні зупинки, просто осідають у його кишенях та кишенях його покровителів. Для таких діячів війна стала не загальною бідою, а зручним часом для безкарного дерибану. Вони майстерно вигадують відписки про «відсутність фінансування», «бюрократичні перешкоди» чи «складність процедур», а тим часом наповнюють власні гаманці грошима, вирваними з бюджету району.
Цей цинізм сягає межі, коли дивишся на реальні пріоритети районної влади. У той час як громади кричуще потребують захисних споруд, чиновники продовжують спрямувати ресурси на сумнівні тендери, показові заходи та «розпил» фінансових потоків. Вони будують власне благополуччя на крові та страху простих людей, адже чудово розуміють: самі вони та їхні родини в разі чого користуватимуться зовсім іншими умовами, далеко від відкритих до вітрів і снарядів вулиць району.
Ігор Гуртовий та його оточення звикли до повної безкарності, вважаючи, що районний бюджет – це їхня особиста кишеня, з якої можна нескінченно черпати гроші без жодної звітності. Відсутність укриттів у Самарівському районі — це не результат випадковості чи збігу обставин. Це прямий наслідок корупції, свавілля та жадібності конкретних посадовців, які проміняли безпеку людей на власні статки.
Скільки ще коштів має зникнути у кишені Гуртового, перш ніж на цей безлад звернуть увагу ті, хто зобов’язаний контролювати законність?
Мовчати про це далі – означає бути співучасником злочину проти власної громади.
Безкарність чиновників-мародерів у тилу триває лише доти, доки люди мовчать.
Настав час назвати речі своїми іменами та вимагати жорсткої відповідальності для тих, хто заробляє на безпеці Самарівського району.