Самаре, я тебе люблю.
За знайомі з дитинства вулиці. За Самару й наші береги. За тихі ранки, знайомі місця й людей, яких зустрічаєш роками.
За наших військових. За лікарів, учителів, підприємців, комунальників, волонтерів. За батьків, які ростять тут дітей. За всіх, хто щодня працює, допомагає, підтримує одне одного і не дозволяє місту зупинитися.
Ми пережили непрості роки. У нашому житті стало багато тривог, важких новин і втрат.
Але щоранку Самар прокидається.
Я люблю Самар. І з роками це відчуття тільки стає сильнішим.
Люблю його за знайомі з дитинства вулиці. За Самару і наші береги. За тихі ранки, коли місто тільки прокидається. За місця, повз які проходив сотні разів і які все одно залишаються своїми.
Люблю його навіть тоді, коли серджуся. Коли бачу те, що давно треба змінити. Коли хочеться швидше, краще, більше. Мабуть, так і буває з місцем, яке справді твоє – тобі не байдуже, яким воно буде завтра.
А найбільше я люблю Самар за людей. За тих, кого знаю багато років, і тих, із ким познайомився зовсім недавно. За наших військових. За лікарів, учителів, підприємців, комунальників, волонтерів. За людей, які ростять тут дітей, відкривають свою справу, саджають квіти біля будинку, допомагають сусідам, працюють і залишаються поруч у найважчі часи.
За останні роки ми всі дуже змінилися. І місто теж змінилося. У нашому житті стало багато того, чого ніколи не мало бути. Тривоги, важкі новини, втрати. Але щоранку Самар прокидається. Відчиняються магазини, діти йдуть до школи, люди поспішають на роботу, хтось будує плани, хтось починає щось нове. І щоразу я думаю: ось заради цього ми й працюємо.
Я хочу, щоб Самар був містом, з якого не хочеться їхати. Щоб нашим дітям хотілося повертатися сюди дорослими. Щоб тут було зручно жити, працювати, ростити дітей, старіти. Щоб ми берегли його характер і водночас не боялися змінювати те, що давно потребує змін.
У День міста можна сказати багато красивих слів. Але я скажу найпростіше.
Самаре, я тебе люблю.
З усіма твоїми недосконалостями. З твоєю історією. З людьми, які роблять тебе живим. З усім, що ми вже пережили, і з усім, що нам ще належить зробити разом.
З Днем міста, мій Самаре.
Бережи себе. А ми будемо берегти тебе.