У дитячому відділі АТБ лежала книжка про 18-річного, який закохався в стоматолога-чоловіка. Без жодної позначки 18+
У липні 2026 року в одному з магазинів мережі АТБ на полиці з іграшками та дитячою літературою знайшли роман Наді Білої «Закоханий». Книжка лежала «просто зверху, на виду, як щось звичайне». На обкладинці — чоловіки, що цілуються. Жодного вікового маркування. Жодної попереджувальної наклейки. Нічого.
Повідомив про це користувач Threads @arturkyiv. У нього десятирічний син. Саме той вік, коли формується світогляд, уявлення про норму і про те, що взагалі буває в житті. Чоловік узяв книжку з кошика, де стояли іграшки, і був шокований. Історію підхопила «Спілка православних журналістів».
«Закоханий» — не дитяча література. Це young adult / квір-роман 2024 року видавництва «Артбукс». Головному герою Антону 18. Він із забезпеченої київської сім’ї: мати володіє стоматологічною клінікою, батько — бізнесмен. Хлопець спортивний, популярний серед дівчат, вчиться на фінансиста, хоча мріяв про журналістику. І раптом під час прийому у молодого стоматолога Дениса відчуває те, чого раніше не відчував.
Далі — класичний coming-of-age сюжет із чітким акцентом: перше кохання до чоловіка, випадкові партнери, зради, конфлікти з друзями та батьками, депресія, прийняття себе. У книзі є описи сексуальних сцен. Більшість магазинів і саме видавництво позначають її як 18+. Категорії на сайтах — «дорослим», «young adult», «ЛГБТ-книги».
Це не «казка про дружбу». Це відвертий роман для дорослих і старших підлітків про одностатеві стосунки, сексуальне пробудження і кризу ідентичності.
Проблема не в тому, що така книжка існує. Проблема в тому, де її поклали і як.
АТБ — найбільша мережа супермаркетів України. Сюди ходять тисячі сімей з дітьми щодня. Відділ іграшок і дитячої літератури — простір, куди дитина може вільно підійти, взяти книжку в руки, переглянути. Коли туди потрапляє видання з обкладинкою, на якій чоловіки цілуються, і з текстом, де детально описуються сексуальні епізоди, — це вже не «свобода вибору». Це відсутність елементарної відповідальності.
Немає вікового обмеження на полиці. Немає окремої полиці «18+». Немає навіть простого рішення поставити її в розділ дорослої літератури чи біля кас. Книжка лежала так, ніби це звичайна дитяча історія про дружбу.
Україна досі не має чітких правил щодо розміщення літератури з відвертим сексуальним і ЛГБТ-контентом у дитячих торгових зонах. Це дозволяє мережам діяти за принципом «що продається — те й ставимо». Поки батьки не сфотографують і не піднімуть шум.
Цікаво спостерігати реакцію. Коли в супермаркеті знаходять щось «неправильне» з точки зору прогресивної публіки — шум миттєвий. Коли в дитячому відділі виявляється відверта квір-література без маркування — частина суспільства починає говорити про «гомофобію» і «цензуру», а не про батьківські права і захист дітей від контенту, на який вони ще не готові.
Книжка легальна. Її можна купити в книгарнях у відповідних розділах. Її читають дорослі і старші підлітки, які самі обирають. Але дитина десяти років у супермаркеті не обирає. Вона просто бачить те, що поклали на рівень її очей.
АТБ публічно на ситуацію не відреагувало (принаймні в момент появи перших публікацій). Тиша. Як і в багатьох подібних випадках, коли комерційна логіка стикається з питанням «а чи варто це показувати дітям без фільтра».
Це не війна з книжками і не заборона будь-якої ЛГБТ-тематики. Це питання меж. Чи має дитина в супермаркеті право не стикатися з матеріалами, які видавець сам позначив як 18+? Чи зобов’язана мережа розрізняти дитячий і дорослий контент, коли продає і те, і інше в одному залі?
Поки відповідь — «ні, не зобов’язана». І поки батьки, які хочуть контролювати, що бачать їхні діти, залишаються в меншості тих, хто взагалі помічає проблему.
«Закоханий» — не дитяча книжка. І те, що її спокійно поклали серед іграшок, говорить не про толерантність. Воно говорить про байдужість до вікових меж і про те, що для частини ринку дитина — лише ще один потенційний покупець, а не людина, якій ще рано читати про випадкові коханці та сексуальне пробудження 18-річного хлопця.
Якщо мережа не може елементарно розділити полиці — хто тоді взагалі відповідає за те, що потрапляє до рук дітей у звичайному супермаркеті?